171. Які ж добрі намети твої, Яакове - 1

(переклад з івриту)

«Які ж добрі намети твої, Яакове». «Яаков» - це від понять «акваїм» (п’ятки) і «закінчення». Тобто найгірший стан ницості, який людина відчуває, коли не бачить, щоб було щось у світі, з чого мала б вона можливість дістати насолоду. І вона каже: чи не є метою творіння дати благо створінням? Адже написано, що основні добро й насолода – в Торі та заповідях. Але вона не відчуває жодного смаку і втіхи у Торі та заповідях, хоча й написано: «Бо вони життя твоє і довголіття твоє». А сама вона не бачить цього.

Також і в матеріальному: адже написано, що є в ньому насолода завдяки тому, що святість світить там як «тоненьке світло», - і цього вона не відчуває нині в матеріальному. І перебуває людина в стані, коли обридло їй життя, тому що немає їй смаку і сенсу в житті.

І тоді вона повинна вірити, що зумисне дали їй згори відчути такий стан, для того, щоб була їй можливість відчути нестачу, можливість молитися, щоб Творець дав їй наповнення її нестачі, котре зветься «оселі твої, Ісраель».

Бо Ісраель це те, коли вона відчуває, що бажає діяти ради небес, - це і зветься «Ісраель». А якщо немає відчуття нестачі, немає й наповнення.