120. Радість, що з’являється від танцю

(переклад з івриту)

У матеріальному ми бачимо, що [танцюючи,] піднімають ноги над землею, це вказує на життєву силу, а ноги (івр. «раґлаїм») вказують нам на розвідників (івр. «мераґлім»). Так же, як розвідники вирушили розвідувати землю, коли пішли подивитися, чи варто докладати зусиль аби заслужити властивість «свята земля». А в рамках знання завжди існують думки, протилежні святості, проте, треба лише вірити вище рівня знання, що це й є земля, що «тече молоком та медом».

Тому, коли піднімають ноги над землею і просуваються вище рівня знання, тоді може бути радість, хоча й є в них при цьому підйоми та падіння.

Однак, «пробитого не більше ніж того, що встояло», а підйоми й падіння йдуть у швидкому темпі, тому немає такого моменту, коли зникла б радість.