73. Смаки Тори

(переклад з івриту)

ֱЇдять для того, щоб була сила до роботи, а працюють, щоб було що їсти. Їдять, щоб була сила до роботи. І повторюється знов і знов.

І треба зрозуміти, що є головним, а що другорядним. Це просто, якщо запитують людину: чим з цих двох ти бажаєш поступитися, тобто ми хочемо дати тоді щось одне з цих двох, а не те, щоб ти пов’язував одне з іншим. Певно, що скаже, що поступається роботою, а не їжею, бо в їжі людина знаходить добрий смак, а от в роботі, навпаки, відчуває кепський. Тому, коли є можливість поступитися однією з дій, поступилася б роботою і обрала б собі їжу.

Та бувають іноді люди, що не мають смаку до їжі, і вживають її лише через необхідність, бо інакше тілу не було б існування, і не зможуть працювати. Але навіщо їм треба працювати? Оскільки є в них задоволення від роботи, бо в роботі відчувають смак, коли бачать, що роблять щось. А от в їжі немає їм смаку. І це чи з причини хвороби, чи через старість, як сказали мудреці: "І не в старого смак".

Так само в роботі Творця "їжею" зветься Тора. І є такі, що їдять, щоб мати потім силу працювати, і працюють, щоб потім змогли б їсти, тобто відчути смак в Торі. А якщо вони бачать, що немає в них ще розуміння в Торі, то повинні вивчати Тору, як сґулу (чудодійний засіб), щоб була сила працювати завдяки силі її, бо "Світло, що в ній, повертає до добра". Виходить, що людина харчується з Тори, щоб була сила працювати. І, відповідно, потім працює, щоб заслужити їжі, тобто зрозуміти Тору в плані "смаків Тори". А якщо ще не знайшов у ній смаку, тоді вивчає для того, щоб змогти працювати. Виходить, що Тора є лише засобом, щоб змогла людина працювати, а от робота є головною. А іноді Тора стає сутністю, коли удостоюється смаків її.