60. Прохання про допомогу

(переклад з івриту)

Коли є в людини скрута в матеріальному плані, вона має горювати про те, що Творець покарав її, адже вона відчуває горе. А якщо вона не горює, тоді це не покарання. Адже покаранням називається те, що болить людині і вона не може терпіти свій стан, чи то скрута з заробітком, чи то важкий стан через хворобу.

І якщо людина каже, що не відчуває горя, виходить, що не прийняла того покарання, котре Творець дає їй. Бо слід знати, що покарання є виправленням для душі. То виходить: якщо не журиться – цим втрачає виправлення.

І треба людині скласти молитву до Творця, щоб забрав від неї страждання і горе, котрі вона відчуває, бо молитва, яка з’являється від страждань, є виправленням ще більшим, ніж виправлення покаранням. І як чув я від Бааль Сулама, що коли Творець дає покарання людині, то це не через помсту чи злопам’ятство, нібито карає за те, що не послухалася Його, як це ведеться у людей, а покарання – це виправлення.

І коли людина молиться Творцеві, щоб забрав від неї покарання, виходить, що неначе просить у Творця, щоб забрав від неї виправлення. І запитав: як може людина просити Творця, щоби взяв від неї виправлення, адже виправлення, воно на користь людині.

І пояснив, що через молитву, котрою людина просить у Творця, щоб допоміг їй, має вона зв’язок з Творцем, і це є виправленням набагато більшим, ніж те, котре людина отримує завдяки покаранню.