25. Запрошення до благословення після трапези

(переклад з івриту)

Поняття запрошення до благословення після трапези, коли ми кажемо: «Панове, благословімо», і цим наче робимо підготовку та запрошення до благословення після трапези.

Мій пан, батько й учитель казав, - ми бачимо, що іноді людина робить добро іншому, незважаючи на те, що не чує, щоб отримувач добра благословляв її, але напевно в серці своєму він благословляє цю людину, хоч вона цього і не чує. А також і навпаки, коли людина чинить якесь зло іншому, незважаючи на те, що не чує, як той проклинає її, але напевно в серці своєму він проклинає її, бо такою є природа.

Згідно з цим виходить, - коли нам треба саме бачити та чути, як той проклинає людину чи благословляє, - тоді, коли зло чи добро не такі вже й явні, тоді людина має розкрити його намір, тобто як той відчуває її дію, - як добро чи як зло.

І ось, сказала Тора: «І їстимеш, і наситишся, і благословиш». І тлумачили мудреці, що за законом Тори є обов’язок благословляти лише трапезу, яка дає насичення, а заповіді вчителів наших посилили обов’язок: навіть трапезу, в якій не присутнє насичення, також слід благословляти.

Як пояснили про вислів: «Хай зверне Творець лице Своє до тебе», і запитали: адже написано: «Який не ставиться упереджено (букв. «не звертає лице») і не візьме хабара». І відповіли, що Творець [сказав]: «І їстимеш, і наситишся, і благословиш», а вони обтяжили [обов’язок] для себе – «до розміру маслини і до розміру яйця».

І пояснив мій батько й учитель, що поняття «як маслина», - це як сказала голубка: «Краще хай буде харч мій гірким як маслина з рук Творця, ніж буде солодким як мед з рук плоті та крові (створінь)».

«Яйце» пояснюється так: коли ми дивимося на яйце, ми кажемо, що з нього може вийти жива істота, тобто курча, але до утворення курчати немає поки що нічого живого в яйці.

Тому вчителі наші обтяжили себе, - благословляти Творця, навіть коли вони не чують смаку в Торі та духовній роботі, і поки що не відчувають в цьому ніякої життєвої сили, а все одно вони роблять більш суворим свій обов’язок. Тому Творець зверне лице Своє до них, що означає: та дія, котру вони роблять з обтяженням, вона як наче зробили дійсно добру справу.

І маємо зрозуміти це пояснення: «І як Я не зверну до них лице, якщо вони обтяжують себе». Виходить, що та суворість, якою обтяжили себе, подібна до хабара, і через те, що отримує хабар, Творець робить те, що зветься «звертання лиця» - упередженість? Отже, проблема знову повертається: «Всесильний... Який не ставиться упереджено і не візьме хабара».

Отже, слід сказати «міра за міру», тобто як вони кажуть про Мене, про те, що Я даю їм, що це добра дія, - тому також і Я «зверну лице», і також скажу про те, що вони роблять, що це добрі дії. Тобто, що належить їм винагорода, як наче чинили добрі справи.

Тому потрібна підготовка, щоб могли ми благословляти, незважаючи на те, що людина досі відчуває, що бракує їй блага.