Бней Барух Академія кабали

Говорить Писання: "Не за праведність твою і не за щирість серця твого приходиш ти успадкувати їхню землю, а через гріховність народів Творець Всесильний твій виганяє їх з-поперед тебе, і щоб здійснити те, в чому присягався Творець праотцям твоїм".

І треба зрозуміти це, бо звідси висновується, що причиною того, що Творець дав успадкувати землю народу Ісраеля було те, що написано: "Бо через гріховність народів Творець Всесильний твій виганяє їх з-поперед тебе". Тобто, якби причини "гріховність народів" не існувало, то не було б успадкування землі. І ще треба зрозуміти, що це за друга причина. Говорить: "Те, в чому присягався Творець праотцям твоїм". То якби не клятва, не треба було б Творцю давати землю народу Ісраеля.

Це важко зрозуміти, адже сказали мудреці: "Світ створено виключно для Ісраеля". Означає це, що всі добрі речі, що є в світі, - вони для Ісраеля. І звідси виходить, що через зовсім інші причини дають народові Ісраеля землю принадну, добру й широку, землю, що тече молоком та медом.

Бо писання дає дві причини:

а) через гріховність народів;

б) через клятву, котрою присягався праотцям твоїм.

Але писання говорить нам, - не помиляйся, що причина того, що дає нам успадкувати землю, це "праведність твоя і щирість серця твого, - приходиш ти успадкувати землю їхню", а через дві вказані вище причини.

Мій пан, батько й учитель запитав про те, що написано: "І сказав йому: "Дати тобі цю землю в спадщину". І сказав: "По чому знатиму, що успадкую її?". І сказав Авраамові: "Знаючи, знай, що чужинцем будуть нащадки твої в землі не своїй, і мучитимуть їх чотириста років, а після цього вийдуть з великим майном".

І запитав, - що це за відповідь, котру дав Творець на те, що Авраам запитав: "По чому знатиму, що успадкую її?" і Творець сказав йому: "Знаючи, знай, що чужинцем будуть нащадки твої в землі не своїй, і мучитимуть їх чотириста років, а після цього вийдуть з великим майном". Це означає, що відповідь була на запитання "З чого знатиму…" Тобто, Авраам говорить, що бажає гарантій щодо успадкування. Тоді Творець дав йому відповідь, і завдяки цій відповіді той буде вже певен щодо успадкування землі. Коли так, треба зрозуміти відповідь, в якій вже є гарантія успадкування.

І сказав, що означає це, що коли Творець сказав йому: "Дати тобі цю землю в спадщину", Авраам побачив велич та важливість цієї землі. Бо поняття успадкування землі – мається на увазі малхут, котра отримує всі світла згори і віддає їх душам. Бо малхут зветься "кнесет Ісраель", зібрання Ісраеля. А Авраам бачив, згідно з правилом "Не існує світла без клі", тобто, що "Немає наповнення без хісарону", що коли Творець дасть Ісраелеві трошки світіння і пробудження згори, вони будуть задоволені малим, і не буде в них жодного бажання до більш високих ступенів. Коли так, побачив Авраам, що немає ніякої можливості, щоб народ Ісраеля змогли б отримати землю в спадщину, тому що немає в них потреби в цьому.

І це було питання "З чого знатиму?" Не тому, що він (боронь Боже) не вірив тому, що Творець сказав йому. А було його питання в тому, що він не бачить, щоб була в них потреба в цьому. Як коли дають людині якусь коштовну річ, але якщо не має вона потреби в ній, - не може втішатися тією річчю. Виходить, навіть коли дадуть їм успадкувати землю, якщо не буде в них потреби, то не зможуть втішатися з цього. І хоча з боку Того, Хто дає, все гаразд, проте якщо нижній не відчуває потреби, що Той, Хто дає, може зробити? Це й є те, що запитав Авраам.

А відповідь була: "Знаючи, знай, що чужинцями будуть нащадки твої…" Тобто, що вони будуть у вигнанні в єгиптян, що зветься "земля не своя". Це означає, що народ Ісраель, - вони бажають працювати "в ім’я небес", ради Творця, а єгиптяни пануватимуть над ними. І щоразу народ Ісраель бажатимуть вийти з вигнання, як написано: "І застогнали сини Ісраеля від роботи, і піднісся лемент їхній до Всесильного від роботи".

А взагалі "народами світу" називається бажання отримувати собі. Але в бажанні отримувати є багато бажань, і кожне бажання як таке належить до окремого "народу". Тому називається взагалі "сімдесят народів світу", відповідно до сімдесяти властивостей бажання. І це походить від принципу "одне в протилежність одному". Тобто відповідно до семи сфірот святості, котрі є ХАҐАТ НЕГІМ, і кожна з них складається з десяти сфірот, разом вони 70 народів, - існує також категорія "ісраель". І вони звуться ім’ям яшар-ель (прямо до Творця), і вони протилежні бажанню отримувати собі, вони, навпаки, є властивістю бажання віддавати Творцеві, тобто, бажає принести Творцю задоволення.

Тому, оскільки єгиптяни панували над ними, були вони вимушені виконувати всю свою роботу на благо єгиптян, а не на користь Творця. І це те, що сказано: "І застогнали сини Ісраеля від роботи". Сенс цього: сини Ісраеля бажали працювати на користь Творця, а єгиптяни володарювали ними, тому "і застогнали". Тобто, бачили, що не досить того, що не просуваються, а ще й відступають назад. І це те, що написано: "І піднісся їхній лемент до Всесильного від роботи".

І тоді, коли вони бачать, що не можуть своїми силами вийти з вигнання, тому просять у Творця, як написано: "І піднісся їхній лемент до Всесильного", що означає, що Творець допоміг їм вийти з єгипетського вигнання. І це як говорить Зоар про те, що сказано: "Тому, хто приходить очиститися, допомагають". І запитує – чим? – і відповідає: "святою душею".

Виходить, що саме коли вони перебувають під владою зла, тоді бачать щоразу все більше влади зла, і тоді людина починає відчувати дві речі:

1) Що бажання отримувати, котре є владою єгиптян, воно настільки зле, що віддаляє людину від Творця. Тобто до того, як почала роботу заради віддачі, ще не знала, скільки зла завдає їй бажання отримувати. І це з відомої причини, що не показують людині силу зла за один раз. А потроху показують їй, бо інакше вона відразу втече від роботи, бо скаже, що це не для неї.

І зі сказаного треба пояснити слова Рамбама, який говорить, що "Поняття лішма не розкривають людині на початку роботи, а аж поки не збільшиться знання, і не набудуть додаткової мудрості, тоді розкривають їм цей секрет потроху. І треба зрозуміти, як це можливо "потроху". Адже коли говорять людині, що вона має виконувати все лішма, то вже все їй розкрито, - і що треба ще розкривати?

Проте, треба пояснити, бо те, що сказано "розкривають їм" – хто той, що розкриває їм цей секрет про поняття лішма? І також треба зрозуміти те, що сказано: "Аж поки примножиться їхнє знання і набудуть додаткової мудрості". Хто знає, чи вже удостоїлася людина стану "аж поки примножиться знання і набудуть додаткової мудрості"?

Однак, можна це зрозуміти, як сказав Зоар простий смисл написаного: "Або повідомив йому, що згрішив". І запитує: хто повідомив йому? І відповідає, - Творець. Отже, треба зрозуміти про що говорить те, що "Творець повідомив йому, що згрішив". Яким чином повідомив йому? І треба пояснити це на зразок того, що написано в коментарі Сулам, так: "Бо якщо займатиметься людина Торою та заповідями навіть для власного задоволення, все ж завдяки світлу, що в ній, відчує страшну ницість і продажність, які є в природі бажання отримувати собі. І тоді покладе собі на серце відокремити себе від цієї природи отримання, і цілком віддасть себе принесенню задоволення своєму Створювачу. І тоді розкриє Творець їй очі, і побачить вона перед собою сповнений безмежною досконалістю світ, що не має жодного недоліку".

І зі сказаного зрозуміємо, як Творець повідомляє йому "що згрішив". Це треба пояснити так: коли людина вчиться навіть ло лішма, світло, що в Торі, сповіщає йому, що бажання отримувати є причиною всього зла, що воно заважає тому, щоб була в людини можливість отримати ці добро й насолоду, які є в бажанні Творця дати створінням. А світло, що в Торі – це і зветься, що Творець повідомляє людині, що згрішила.

І в цьому також є відмінність, - чому говорить Рамбам, що треба починати привчати людину до роботи в ло лішма, а не в лішма. А це тому, що феномен лішма розкривають людині тим, що вона отримує світло Тори. Виходить, само собою, що коли вона не займається Торою навіть ло лішма, - звідки вона візьме світло Тори? Тому говорить Рамбам, що треба починати з ло лішма. І з цього зрозуміємо те, що запитували, - хто знає, чи вже удостоїлися додаткової мудрості, коли вже можна розкривати їм феномен лішма. А відповідь така, що світло що в Торі знає, наскільки люди піддалися впливу світла Тори, і в цій мірі є можливість розкрити їм справу лішма.

І з цього зрозуміємо те, що говорить Рамбам, що "розкривають їм потроху", і це означає, що оскільки поняття "заради небес" означає "не для власної користі", то людина повинна відчути що таке – не для власної користі. То світло Тори і розкриває їй це. Тому кожного разу світло розкриває їй міру зла, що є в бажанні отримувати, бо світлом, яке людина отримує від Тори, вона бачить щоразу трошки зла, що є в бажанні отримувати. І це те, що говорить: "Розкривають їм потрошку".

А поняття зла пояснюється двома видами:

а) що таке добро зла, тобто, скільки людина втрачає через отримання для власної користі;

б) наскільки тіло опирається роботі віддачі.

І два цих види людина отримує від світла що в Торі, потроху. І це те, що говорить: "Розкривають їм потроху цей секрет". Тобто, завдяки світлу, котре отримує від Тори ло лішма, приходить до розкриття двох згаданих речей. Це - міра зла, котра є в бажанні отримувати, і міра опору тіла щоразу все сильніше, коли людина бачить, що в її силах перебороти. І це те, що говорить – "потроху". Іншими словами, кожного разу світло розкриває людині і це означає, що неможливо розкрити їй за один раз.

І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували: чому говорить писання, що саме завдяки гріховності народів удостоїлися успадкування землі. А сенс в тому, як зазначено вище, як пообіцяв Творець Авраамові, що саме так, коли народ Ісраеля у вигнанні страждатиме від єгиптян, тобто всі народи світу з усіма своїми поганими властивостями, бажають панувати народом Ісраеля. І якщо Ісраель бажають робити все саме на благо Творця, а не на благо сімдесяти народів, тоді відчувається ними хісарон. Тоді й побачать, що не в силах вони перебороти їх.

І тоді буде, як написано: "І застогнали сини Ісраеля від роботи, і піднісся їхній лемент до Всесильного від роботи". Тоді Творець дасть їм необхідну для цього допомогу. А вона в тому, що кожного разу вони будуть удостоюватися "святої душі", і це буде причиною того, що у синів Ісраеля буде необхідність успадкувати землю, тому що вони отримають це через нагальну потребу, тобто врятувати себе з-під влади народів світу.

І це те, що написано: "Бо через гріховність народів Творець Всесильний твій виганяє їх з-поперед тебе". Це означає, що саме завдяки гріховності народів є можливість, що Творець може дати їм успадкувати землю Ісраеля. Бо відчуття зла в час, коли розкривають, що це зло є перешкодою в наближенні до Творця. Бо лише цього нам бракує. Адже поняття "наближення та віддалення" в духовному є справою тотожності властивостей. І коли є тотожність властивостей між світлом і клі, тоді світло одягається в клі.

Тому відчуття зла, що зветься "гріховністю народів" спричинює потребу звільнитися від зла. І тоді людина починає очищати себе від властивості егоїстичного отримання. І бачить, що це не в її силах. Тоді починає молитися Творцеві, щоб допоміг їй, як сказали мудреці: "Тому, хто приходить очиститися, допомагають", як сказано в Зоар, "дають йому святу душу". Тобто, щоразу, коли отримує допомогу згори, - то це тим, що дають душу, "нешама". Виходить, що підйоми й падіння є причиною, що дає потребу та бажання прийняти успадкування землі.

І про це сказано, що причина в тому, що "присягався Творець праотцям твоїм". Що означає, не через те, що причина - "присягався праотцям твоїм", і тому Він дає їм успадкувати землю. Бо ми запитували, - адже сказали мудреці про те, що написано: "Спочатку". Немає іншого початку крім Ісраеля". Виходить, що все було для Ісраеля, а не через клятву, якою присягнувся праотцям.

Але існує різниця, - коли саме сини Ісраеля будуть готові отримати землю в спадщину, тобто, буде в них потреба в успадкуванні землі. Це тому, що як говорить: "Бо через гріховність народів Творець Всесильний твій виганяє їх з-поперед тебе", - це є причиною, що сини Ісраеля успадкували землю. Відомо, що "землею" зветься категорія малхут, а малхут зветься "кнесет (зібрання) Ісраеля", тому, що вона збирає (івр. "конесет") в собі все, що є в зеїр анпіна, що зветься "Ісраель". І це називається єднанням Творця і Його Шхіни, і цим єднанням дається достаток душам.

Усе це з’являється на початку задуму творіння, як пояснили мудреці "Немає іншого початку, крім Ісраеля". Інакше кажучи, мета творіння, котрою є Його бажання дати благо створінням, - маються на увазі сини Ісраеля. Лиш тільки яким чином вони отримають добро та насолоду. Про це повідомляє нам писання, що головною причиною, завдяки якій вони будуть готові до отримання, - це "гріховність народів". А також "Ради того, щоб здійснити те, про що присягався праотцям твоїм". Бо справа "успадкування землі" – це як Він повідомив Аврааму, коли Авраам запитав "З чого знатиму, що успадкую?", і відповіддю Творця було, що сини Ісраеля будуть у вигнанні, тобто мається на увазі "гріховність народів".

І зі сказаного виходить, що людина не може піднятися духовними сходами, якщо вона не відчуває хісарону в стані, в якому перебуває. Тобто, хісарон та страждання, які людина відчуває, дають їй потребу знайти собі раду, щоб наповнити свої хісарони. Але ж якщо не відчуває в собі хісарону, тобто, може й знає, що має хісарон в духовній роботі, але не страждає через це, – такий хісарон не гідний отримати наповнення, тому що не шукає способів для цього. А без пробудження знизу, тобто без того, щоб людина просила Творця від усього серця, - не може бути відповіді на молитву, оскільки якщо немає страждань від хісарону – не може і просити від усього серця.

І так написано в Мідраші "Шохар тов": "Бо Творець Всесильний твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх", - може, що й коли сидить склавши руки?" Талмуд говорить "В усіх справах рук твоїх", - якщо робить, отже, благословляється", якщо ні, не благословляється".

Отже, ми бачимо, що без пробудження знизу, тобто без дії з боку нижнього, благословення не може прийти. І виникає запитання – чому? А відповідь така, що те, що людина починає робити, з самої роботи вона дістає хісарон до цього, тобто, є різниця в потребі в цій речі. Інакше кажучи, треба зрозуміти, наскільки доконечно потрібно людині те, що вона бажає досягти. Бо робота і способи дій, які людина вкладає, щоб досягти бажаного, розширяють хісарон до цього. І само собою, коли вона дістає цю річ, вона може втішатися нею.

Тому, коли говоримо про духовну роботу, хоча є в людини потреба піднестися в роботі, але ця потреба ще не діє в людині так, щоб стала вона нагальною потребою. І само собою, коли дадуть їй щось згори, і вона ще не вміє цінувати те, що їй дали, воно пропаде в сітрі ахрі. І все це з причини, що людина не така вже й розумна, щоб знати, як цінувати щось у духовному.

І це те, що сказали мудреці: "Хто такий дурник? - той, хто втрачає те, що дають йому". Тобто те, що людина не може цінувати, якщо дають їй трохи наближення згори, тому відразу ж це відбирається в неї, і людина дістає падіння. Це тому, що не вміє берегти це наближення.

Бо за звичаєм світу, коли дають комусь увійти трохи у двір царя, то він клопочеться і шукає способів, як увійти в дім царя, і не задовольнятися тим, що перебуває у дворі царя. Тому, коли наближають трохи людину, а вона задоволена тим, що наблизили її, і не клопочеться, шукаючи собі ради, як іти вперед, тому викидають цю людину назовні. І тоді, коли людина дістає падіння, що зветься "дорожньою аварією", тобто, стається аварія на шляху, котрим ішла наблизитися до Творця, - це як інша машина вдарила її машину. Тобто, машина матеріального світу вдарила машину бажання віддавати. І тоді все життя, яке було в людини з боку бажання віддавати, пішло від неї, і залишилася вона непритомною. Тобто, людина відчуває, що вже немає їй духовного життя. Аж поки потроху приходить до тями, і починає відчувати, що все життя, те, чим вона живе – все це лише від бажання отримувати собі. І тоді знову починає думати й шукати собі ради, як знову ввійти в роботу віддачі.

Виходить, що для того, аби мати хісарон, щоб була їй потреба піднятися сходами роботи в віддачі, дають людині згори падіння. Щоб була в неї потреба просуватися, бо без справжньої потреби людина не здатна сприйняти те, що вона повинна досягти. І тому, якщо вона бажає оберегтися, щоб не сталося дорожньої аварії, треба їй берегти себе, щоб не зіткнутися з машиною бажання отримувати. Цим людина буде певна, що не втратить те, що дають їй, тобто підйом, котрий дістала.

А зі сказаного треба пояснити те, що написано: "І пам’ятай, що рабом ти був в землі єгипетській, і вивів тебе Творець Всесильний твій звідти". Це треба пояснити через духовну роботу, що людина повинна пам’ятати, що було їй падіння перед тим, як прийшла до підйому. Тобто, Творець дав їй відчути зло, що в ній. Інакше кажучи, людина має вірити, що це відчуття, що вона працювала у єгиптян, тобто не мала права робити щось на користь Творця, а все, що вона робила, - все лише на користь єгиптян, що в людині, - це дано від Творця.

А потім треба згадати, що нині, коли вона перебуває в стані підйому, тобто, відчуває трохи, що наближена до святості, то має пам’ятати, що треба їй іти вперед. Тому людина повинна тепер згадати, як була перед цим рабом, тобто, була в стані падіння. Через це їй необхідно також знайти в собі тепер хісарон, щоб мати собі потребу йти вперед, інакше мусять їй згори дати падіння, бо без потреби людина не може просуватися, і вимушена залишатися в стані, в якому перебуває. Тому, щоб не було потреби дати їй падіння, то під час підйому людина повинна знайти в собі хісарон. І це те, що написано: "І пам’ятай, що рабом був ти в землі єгипетський, і вивів тебе Творець Всесильний твій звідти".

А зі сказаного виходить, що людина повинна починати духовну роботу в категорії загалу, тобто з рівня дії, і мати намір, що це буде заради небес. Це означає, що людина виконує Тору та заповіді тому, що Творець дав нам Тору життя. І тим, що ми дотримуємось того, що Творець заповідав нам, ми отримаємо винагороду, як сказали мудреці: "І вірний Господар роботи твоєї, бо заплатить тобі винагороду за дії твої". І цим буде нам добре в цьому світі і добре в світі прийдешньому.

Тому ми повинні вірити, що навіть якщо приходять людині думки та ідеї, які не дають їй вірити, вона має просити у Творця, щоб дав їй силу вірити. А потім є ступінь ще вищий, і це "не ради отримання винагороди", і людина удостоюється відчувати, що виконання Тори та заповідей це для неї як служіння великому Цареві. А від цього приходимо до успадкування землі.