Необхідно зрозуміти, як може існувати правда і брехня в служінні Творцю. Адже виходить, що може бути що служить Творцю, незважаючи на те що це неправда. Як можна таке сказати?

Ось, Зоар (Передмова, 172) каже так: «Уділ Творця – радувати бідних. Бо в ці дні, в напівсвяткові, Творець приходить побачити ці Свої розбиті келім. І бачить, що немає їм з чого радіти, і плаче над ними». І пояснює цей вислів в коментарі «Сулам» так:

«Слід зрозуміти спочатку мідраш (тлумачення) мудреців («Мідраш Раба», 86), що під час творення світу, коли сказав [Творець] ангелам: «Зробимо людину за образом Нашим», ось, Милосердя сказало: «Хай буде створена, тому що чинить милосердя». Правда сказала «Хай не буде створена, тому що вся вона – брехні». Справедливість сказала: «Хай буде створена, тому що чинить справедливі дії». Мир сказав: «Хай не буде створена, тому що вся вона – чвари». Що зробив Творець, - взяв Правду і скинув на землю.

Пояснення: ось, відомі слова мудреців: «Завжди хай займається людина Торою та заповідями, навіть ло лішма, бо із ло лішма приходить до лішма». Адже людина, через її ницість, не може відразу, на самому початку, займатися заповідями Творця для того, щоб принести Йому задоволення. І не може вона через свою природу, зробити якийсь рух, якщо це не собі на благо. Тому вона мусить спочатку займатися заповідями тільки ло лішма. Тобто, задля власної користі. Але, разом з цим людина залучає благо святості у виконання заповідей. І завдяки благу, яке притягує, в результаті прийде до занять заповідями лішма.

А те, що перечила Правда створенню людини, сказавши, що вся вона – брехні, то як можна дійсно створювати таку людину, яка займається Торою та заповідями повністю брехливо, тобто – ло лішма. Але Милосердя сказало - «хай буде створена», через те, що чинить милосердя, і отже, цим виправляється потроху, аж поки зможе займатися всіма заповідями заради віддачі.

І також Мир перечив, бо вся вона – чвари. Але Справедливість (івр. «цедек») сказала, - «хай буде створена», бо завдяки заповіді милостині (івр. «цдака») бідним, яку виконує, виходить, що потроху наближається до властивості віддачі, аж поки дійде до виконання Тори лішма. І після того, як були вислухані всі їхні твердження, згодився Творець з ангелами милосердя і справедливості, і скинув Правду на землю, тобто, дозволив займатися заповідями з самого початку ло лішма, хоч це і неправда, бо в результаті прийде до лішма, і тоді підніметься Правда з землі і т.д., - кінець його слів.

Ось, Рамбам (в «Законах повернення», розд.5) каже так: «І тому, коли навчають малих і жінок, і загал простолюду, навчають їх працювати не інакше як зі страху і для того, щоб отримати винагороду. Аж поки примножиться їхнє знання і помудрішають додатковою мудрістю, - тоді розкривають їм цей секрет, потроху».

Зі слів Рамбама ми бачимо, що повинні починати роботу Творця ло лішма. А щодо лішма - заборонено навіть розкривати їм, що є таке поняття. І повинні вони знати, - те, що вони виконують Тору та заповіді ради отримання винагороди, - це й є істинна досконалість. І немає чого й додати до цього, може тільки в кількості. Тобто, докласти більше часу і більше зусиль у виконанні Тори та заповіді. І хай радіють тому, що виконують Тору та заповіді, і що буде їм багато винагороди.

Виходить, відповідно, для того, щоб люди були служителями Творця в досконалості, не можна їм знати, що існує поняття лішма, тому що вони поки що не гідні увійти в роботу лішма. Тому, якщо сказати їм, що основне в духовній роботі це – лішма, тоді вони скажуть: «Як ми можемо виконувати Тору та заповіді ло лішма, якщо це не є істинною роботою?». А працювати лішма поки що вони не здатні, тому вони залишаться, як то кажуть, «лисий з обох боків». Тобто і ло лішма не буде важливим для них, також і лішма – бачать вони, що не здатні виконувати. А отже, відповідно, не можна розкривати їм, що існує таке поняття, що потрібно діяти ради віддачі. І зовсім інше, коли вони не знають, - то думають, що вони є служителями Творця насправді, і що вони – праведники. І через це буде в них сила для роботи, оскільки радіють тому, що вони – служителі Творця. І дивляться на інших людей, які не виконують Тору та заповіді як вони, як на худобу та звірів, які не мають розуму більше, ніж як у худоби та звірів.

А щодо з’ясовувань пише [Арі] в «Ец хаїм» так: «Отже, дав Творець Тору та заповіді Ісраелю, тільки лиш аби вибрати і очистити, і видалити домішки з того «срібла», що є облаченням душі. Тож внаслідок наміру людини в Торі та заповідях довершується вбрання душі. Шляхом Тори очищується «ноґа» світу Єцира, вбрання «руах». А завдяки практичним заповідям очищується «ноґа» світу Асія, і утворюється вбрання «нефеш».

Тобто не можна сказати, що дії в заповідях і Торі без наміру, вони (боронь боже) не є істиною. А мається на увазі в словах Арі, що завдяки усім діям, які людина робить, вибираються частки святості із кліпот, з того, що впало в них під час розбиття келім. Однак, потрібно розрізнити між заповідями без наміру, і Торою без наміру, - і між Торою та заповідями з наміром, як зазначено, і завдяки практичним заповідям очищується «ноґа» світу Асія і робиться вбранням для «нефеш».

А щодо ло лішма, що зветься «неправда», необхідно пояснити, що оскільки метою творіння є дати благо Його створінням, то для того, щоб людина досягла цього реально, тобто щоб побачила благо й насолоду, як вони розкриваються в світі, їх неможливо побачити у створінь раніше ніж будуть у них справжні келім, завдяки яким можна побачити добро та насолоду, що розкриваються у світі.

Тому для створінь поки що не є відкритим те, що метою творіння є насправді – «щоб дати благо Його створінням». Адже вони бачать, що терплять страждання в світі, кожен відповідно до своїх властивостей. Коли так, можна пояснити, що весь той час, поки створіння виконують Тору та заповіді не з наміром ради віддачі, вони ще не здатні побачити правду, що є в меті творіння, - дати благо. І пояснення цьому таке: ті, хто виконують Тору та заповіді, і ще не удостоїлися спрямувати намір на «заради віддачі», то хоча з боку правди зробилися з’ясування, - виконанням Тори та заповідей задля святості навіть без наміру, тобто завдяки їхнім діям додалася святість, - то це лише в плані існування святості. Але самі ці створіння ще не підготовлені бачити, що сталося завдяки їхнім діям. Тобто, які виправлення відбулися через їхню роботу навіть ло лішма.

Виходить, як зазначено вище, поняття брехні, тобто те, що кажуть, що «ло лішма називається брехнею», - це лише стосовно створінь. Тобто, вони поки що не можуть побачити правду від виконання Тори та заповідей без наміру. Але насправді - дійсно робляться виправлення і з’ясування в святості.

Ми настільки повинні вірити в слова Арі, що від будь-якої дії в Торі та заповідях робляться виправлення, що слід запитати стосовно того, що ми бачимо: галаха (закон) така, що оскільки людина може зробити так, щоб її сусід не порушував би суботу, коли наприклад, сусід потребує її допомоги, і через це сусід почне дотримуватися суботи, - то людина зобов’язана діяти, щоб той не порушував би суботу.

І слід запитати, - адже тут він не має ніякого наміру дотримуватися святості суботи, а він дотримується наказу, яким ближній примусив його. Якщо так, то яка користь може вийти з такої дії? Однак, як сказано вище, будь-яка дія, яку виконують, навіть без наміру, вона робить свою справу. Тобто, відбувається з’ясування щодо святості. Просто створіння ще не здатні бачити виправлень, тому що вони можуть завдати шкоди, адже вони ще перебувають під владою бажання отримувати.

Тому, перш ніж людина побачить виправлення, які сталися завдяки їй, вона не може отримати поки що від блага, що розкрилося через її дії. Тому коли не бачать блага, що розкривається, само собою не можуть завдати шкоди, тому що не бачать, що є щось отримати. А повинна людина мати віру в те, що кожна з дій в Торі та духовній роботі є річчю важливою. І так вірити.

Лише після того, як удостоїться людина набути іншої природи, що зветься «бажанням віддавати», тоді заслужить бачити правду, що метою творіння є «дати благо Його створінням». Виходить, те, що кажуть, «що ло лішма називається брехнею», це стосується бачення людини, бо людина ще не бачить, що є метою творіння, а це - дати благо створінням.

І зі сказаного зрозуміємо, чому «лішма називається істиною». Тобто тим, що людина удостоїться лішма, вона повинна прийти на рівень любові до Творця за те, як Він поводиться з самою людиною. І це тому, що коли людина отримує все добро від Творця, тоді вона бачить істину, що метою творіння є дати благо створінням. І не тільки це, а людина повинна удостоїтися й побачити, як вище управління поводиться з усіма створіннями властивістю «добрий і добродійний».

І це є високим рівнем, коли людина бачить, як Творець поводиться з нею особисто, - як добрий і добродійний. Проте, вона повинна бачити, що Творець поводиться так з усіма створіннями – властивістю «добрий і добродійний». І через це й називається лішма – «правда», бо завдяки роботі в лішма людина заслуговує і бачить істину, те, що Творець діє щодо всіх створінь властивістю «добрий і добродійний».

І це як написано в Передмові до «Вчення десяти сфірот», 97: «І згідно з цим попередили мудреці про обов’язкову умову в заняттях Торою, щоб було це саме лішма. Тобто так, щоб удостоїлася цим життя, бо Тора є життям. І спрямує свою думку та серце знайти в ній світло обличчя Царя життя, тобто досягнення відкритого управління, що зветься «світлом обличчя».

Це означає, що весь той час, коли людина ще не удостоїлася стану «лішма», вона перебуває в прихованні обличчя, тобто ще не бачить, як Творець управляє світом як добрий і добродійний. Виходить, що вона перебуває в стані брехні. Інакше кажучи, вона повторює те, що сказали, що метою творіння є дати задоволення створінням. І це неправда, адже ми бачимо все навпаки.

Тоді як той, хто вивчає Тору лішма, він удостоюється і бачить правду, тому що він сам заслужив і бачить добро та насолоду, що отримує від Творця. І ще більш за це, він має прийти до стану досконалості, і бачити, як Творець поводиться з усім світом згідно з метою дати благо створінням. Виходить, що і правда, і брехня – це стосується осягнень самої людини. І зі сказаного виходить, що коли вивчає Тору ло лішма, що вважається брехнею, то це тільки тому, що людина не підготовлена бачити істину, як Творець управляє світом як добрий і добродійний.

І це, як зазначено вище, що так сказав Арі, що через усі дії, які людина робить у святості, стаються виправлення. Однак, людина ще не може побачити, що робиться від Тори та заповідей, які люди виконують навіть без наміру, тобто навіть ло лішма, для власної користі. Тому й каже Рамбам, що потрібно починати порядок духовної роботи з малих та жінок, - заради отримання винагороди, бо самі дії виконання заповідей роблять виправлення.

І згідно з тим що казав мій пан, батько й учитель про сказане мудрецями (трактат «Авот», розд.3, 18): «Милі [Творцю] Ісраель, що звуться Його синами. Виняткова приязнь повідомляється їм, які звуться «синами Творця», як сказано: «Сини ви Творцю Всесильному вашому». І сказав, що те, що звуться «синами Творця», - це загалом. Але виняткова приязнь, - це особисто. Запитує, - що таке «виняткова приязнь». І каже, що виняткова приязнь, вона в тому, що повідомляють їм це, тобто що вони знають і відчувають, що звуться «синами Творця».

І у той же спосіб слід пояснити і тут. Тобто діями без наміру ради віддачі, що зветься «ло лішма», - хоча Ісраель і називаються «синами Творця», тому що займаються Торою і заповідями в плані практичного виконання, - також робляться цим великі виправлення, як сказав Арі, - але їм це невідомо. Тобто, вони не здатні побачити, які виправлення відбуваються через їхню роботу. Тоді як після того, як людина удостоюється категорії «лішма», тоді їм стає відомим те, що вони роблять. І це як написано: «Рабі Меїр каже: «Кожен, хто займається Торою лішма, удостоюється багатьох речей, і мало того, - увесь цілий світ вартий йому, і розкривають йому таємниці Тори».

І необхідно пояснити «увесь цілий світ вартий йому», тобто він вже бачить істинність мети творіння, якою є – дати благо Його створінням. А доказом цьому є те, що він бачить тоді, що «увесь цілий світ вартий йому», тому що він відчуває благо й насолоду.

І також маємо пояснити зміст того, що написано: «І розкривають йому таємниці Тори». Тобто, як сказано вище, він удостоюється і бачить, як завдяки його роботі в Торі та заповідях робляться виправлення вгорі. Тоді як до того, як заслужив займатися Торою та заповідями лішма, хоча й відбуваються виправлення завдяки його роботі в Торі та заповідях, але він ще не здатний побачити це до того, як удостоїться келім віддачі.

І зі сказаного слід пояснити те, що сказали мудреці: «Не навчання є основним, а дія». Отже, є перед нами дві речі:

а) діяння;

б) наміри.

З одного боку ми розуміємо, що головне – це намір. Тобто, коли людина чинить якусь дію, добру чи злу, слід рахуватися з наміром, не з самою дією. Приклад: двоє людей, між якими була суперечка. Узяв один з них ніж і поранив другого. Ясно, що це злий вчинок. І другий подав на суд проти цього. І цей, той хто поранив, дістав штраф за свою дію.

Ось, винуватець стверджує: «Цей чоловік, якого я поранив тільки рукою, і зробив йому невелику подряпину, - і за це я повинен заплатити йому компенсацію, - то бачив я, що цей чоловік якийсь час тому увійшов у лікарню, і лікар зробив розріз йому всередині, в животі його, і вийняв щось звідти, і він заплатив лікареві багато грошей. А тут за невеликий поріз, який я зробив йому, - я повинен платити йому. Тобто зовсім назворот ніж те, що було з лікарем».

«Відповідь проста, - сказав суддя, - оскільки ми судимо згідно з наміром, і оскільки ти поранив його тому, що ти хотів утіхи, тому ти й повинен заплатити за ту втіху, яку ти отримав. І зовсім інше – лікар-хірург, який розрізав йому плоть ножем тому, що хотів, щоби хворий мав задоволення. Тому хворий повинен заплатити лікарю». Отже, ми бачимо, що основне – це намір, а не дія. А коли так, чому сказали мудреці: «Не навчання є основним, а дія»? Однак, як сказано вище, в духовному, щодо Тори та заповідей, основне це дія, тобто як в словах Арі, - що виконанням заповідей вибираються святі іскри із кліпот. І хоча людина ще не здатна бачити це перш ніж є в неї келім віддачі, інакше, якщо вона побачить, що є результатом її роботи, - усе це піде до її келім отримання, і, само собою, людина все поверне в кліпот. Виходить, що головне це діяння.

Але напевно, якщо людина вже може утворити намір, щоб і він був ради віддачі, тоді вона піднімається завдяки наміру, що в цій дії, на рівень вищий, як сказано, що «наміром людини в Торі та заповідях довершується вбрання для душі». І завдяки Торі очищується «ноґа» світу Єцира, вбрання для «руах». А практичними заповідями очищується «ноґа» світу Асія і утворюється вбрання для «нефеш».

Тому основне - це практична дія, а до дії слід додати також намір. І ми повинні вірити, що за принципом «гілки й кореня» все матеріальне, що відбувається у нас, походить від вищих коренів. Тобто, як матеріальні діяння виправляють тіло, і без них тіло не могло б існувати, так само в справах душі, без виконання Тори та заповідей – немає живлення душі, щоб могла існувати.

І це як наводиться в книзі «Бейт шаар а-каванот», п.83, де пишеться так: «І знай, що в Адамі а-Рішоні були зроблені всі відбирання усіх світів і всіх душ, і були відібрані всі тварини. А щодо неживого і рослинного не було завершено прояснення і вибирання їх [з кліпот]. Тому їли їх, щоб вибирати. А коли згрішили, повернулися душі і тварини в глибини кліпот. І тільки чиста худоба відбирається тим, що ми їмо її, а також неживе і рослинне».

І зі сказаного виходить, що саме через дію поїдання відбираються категорії неживе, рослинне, тваринне, - лише слід додати до цього намір. Але без дії намір не приносить користі. Тому не можна сказати, - навіщо йому потрібно накладати тфілін. Адже головне – це намір. Коли так, хай утворює намір про тфілін, і не треба вдаватися до самої дії. І все ж основне – це дія, а намір - це додаток.

Тому як і в матеріальному, якщо людина буде утворювати намір на їжу або намір на пиття, але насправді не буде їсти й пити, фактично, вона помре. Так само якщо людина не буде виконувати Тору та заповіді практично, тоді її душі, що отримує живлення від дій в Торі та заповідях, також не буде з чого жити.

Це і є сенсом: «Не навчання головне, а дія». Тобто буквально практична дія. А потім, в додаток до цього, потрібен також намір до дій, які виконує людина. І це є рівнем неживого святості. А від категорії неживого можемо прийти до рівня рослинного, тваринного, людського.

І зі сказаного зрозуміємо те, що наведено вище щодо того, що Творець приходить подивитися свої розбиті келім, - бо зрештою [людина] прийде до лішма, і тоді підніметься правда з землі. І каже там так: «Отже, це також феномен розбиття келім, яке було перед творенням світу. Бо через розбиття келім святості й їхнього падіння у відокремлені БЄА, впали разом з ними у кліпот іскри святості, і від них з’явився феномен насолод і любовей усіх видів у розпорядження кліпот, які переводять їх для отримання людиною і для її задоволень. І вони спричинюють цим всілякі прогріхи. Однак разом з цим дані нам Тора та заповіді, коли навіть тільки починає людина займатися ними, ще навіть в ло лішма, тобто для власної втіхи, задовольняти свої ниці пристрасті, то зрештою прийде завдяки їм до лішма, і удостоїться мети творіння, тобто отримати всю приємність та благо, що в задумі творіння, для того, щоб принести Творцю задоволення».

І маємо згадати правило з процесів духовної роботи, що не слід людині дивитися на себе аби побачити чи вона гаразд, чи ні. Тобто, якщо людина бачить, що вона не в порядку, тоді саме час, коли вона повинна молитися Творцеві, щоби допоміг їй, щоб вона дала собі ладу, але це саме тоді, коли людина відчуває, що має вона трохи наближення до Творця, тоді дозволено їй дивитися на свій стан критично. Але коли людина почувається віддаленою від роботи, тобто немає такої вже тяги до духовної роботи, - не можна їй тоді дивитися на себе і молитися [про себе]. Тож повинна вона тоді звернути увагу і сказати: «Наскільки я можу хоч трохи триматися за роботу, я радію цьому, і дякую Творцеві за це». Проте, не молитися при цьому, щоб Творець наблизив її. Бо молитва, - молитися Творцю, щоб Він наблизив її, - це має бути саме в час, коли є невеличкий підйом в духовній роботі.

І це як написано в Зоар (гл. «Ваера», 33): «Іди й дивись, удень - заняття Торою для довершення судів, а вночі – заняття піснями й вихвалянням, аж поки прийде день. Увесь день займається довершенням і з’ясуванням судів, що є лівою стороною, а вночі займається прославлянням, і це – хасадим».

Отже, пояснення цьому, як зазначено вище, таке, щоб саме «вдень», тобто в час підйому, займалася людина лівою лінією, з’ясовувати суди. Тоді як «вночі», в час, коли не світить, займалася б прославлянням.