Бней Барух Академія кабали

Зоар, в главі Ваєра, 1, говорить так: «Паростки показалися на землі. Означає: коли створив Творець світ, дав землі всю силу, що годиться їй. І все було на землі, але не давала плодів у світі, аж поки не було створено людину. Коли було створено людину, все показалося в світі, бо земля розкрила своїй плоди. Так само, не давали небеса сил землі, аж поки з’явилася людина. І небеса замкнулися, і не давали дощу на землю, оскільки людини немає. Коли показалася людина, відразу паростки показалися на землі», кінець цитати.

І треба зрозуміти, - чому це хоче нас навчити. Отже, маємо знати, що мета творіння з’явилася тому, що бажання Його – насолодити Свої створіння. Але для того, щоб показати досконалість Його дій, сталося скорочення і приховання, коли благо не розкрите створінням доти, поки не удостояться робити все «заради небес». А інакше діє сором, через розбіжність властивостей, котра є в келім отримання створінь. Тому людина не може прийняти мету творіння, котра є – добро й насолода, з причини сорому. І це зветься категорією розділу й віддалення від Творця. Тобто, поняття «хліб сорому» зрозуміло нам в плані відділення від Творця, настільки, що ця розбіжність властивостей приводить до стану «грішники за життя свого звуться мертвими».

Тому робота людини полягає в тому, щоб вийти з властивості «тварина» і стати властивістю «людина, - адам». І це так, як сказали кабалісти (Євамот, 60:1): «Рабі Шімон бар Йохай говорить: «А ви – отара моя, отара пасовища Мого, ви – Людина» - ви зветесь «людина», а ідоловірці не звуться людиною». І вже поясняли ми, якою є важливість людини, така, що народи світу не звуться людиною, - це відповідно тому, як сказали кабалісти (Брахот, 6): «Кінець-кінцем, все чути, Всесильного бійся і заповідей Його дотримуйся, бо в цьому – вся людина». Що означає «бо в цьому – вся людина»? Сказав рабі Елазар: «Увесь цілком світ створено лиш тільки для цього». Тобто, той, в кого є страх перед Всесильним, зветься людиною. А той, в кого немає страху перед Всесильним, це означає, що він – худобина, а не людина.

І зі сказаного виходить, що до того, як людина заслужить, щоб був у неї страх перед Всесильним, тобто, робитиме все «заради небес», - вона ще не зветься рівнем «людина», а рівнем «тварина», тобто все, що вони роблять, все це лише для власної користі, як тварини. А оскільки було скорочення і приховання на бажання отримувати для власної користі, тому, хоч з боку Творця добро й насолода вже розкриті в святості, оскільки є там тотожність властивостей між світлом і клі, але щодо нижніх, створених, - вони поки що не мають властивості «людина», як написано: «Диким ослям народжуватиметься людина». Виходить, що людина перебуває під скороченням і прихованням, де немає розкриття світла. Отже, все добро й насолода, що є в меті творіння, при тому, що від Творця вже все вийшло і відкрито, - щодо нижніх все це приховано, і не бачать ніяких добра й насолоди, а лише маленьке світіння святості, що впало в кліпот, і з нього живиться весь матеріальний світ.

І цим треба пояснити те, про що ми запитували, - як Зоар коментує написане: «Паростки показалися на землі. Коли створив Творець світ, дав землі всю силу, що годиться їй. І все було на землі, але не давала плодів у світі, аж поки не було створено людину». Треба пояснити так, що при тому, що з боку Творця все вже з’явилося, проте, було все під скороченням і прихованням. Тобто, не було того, хто міг би насолоджуватися цим, бо скорочення закриває все, і не бачили, що є добро й насолода в світі.

«Аж поки не було створено людину… тоді земля розкрила своїй плоди». Що означає, - коли людина здобула властивість «людина», тобто що вже є в неї «страх перед Всесильним», тобто, все, що вона робить, – все це «заради небес». Тоді зникає для неї скорочення, і відтак вона бачить всі плоди, котрі є в світі, те, чого не бачила до того, як здобула властивість «людина». І це те, що говорить: «Так само, не давали небеса сил землі, аж поки не з’явилася людина». Означає, що перш ніж удостоюється властивості «людина», - вона не може вірити постійною вірою, що землі даються сили. Тобто, що з небес дають сили вниз, створінням, щоб змогли піднятися сходами святості. Але потім, коли заслуговує властивості «людина», тоді бачить, що все, що є «на землі», тобто у нижніх, - все це «з небес», і не треба їй тоді вже вірити, оскільки вже осягла це.

І це зветься, що коли з’являється властивість «людина», все розкривається в світі. Тобто все, що з’являється зараз як нове, було це вже до цього, але людина не бачила цього. І це те, що говорить: «І небеса замкнулися, і не давали дощу на землю, оскільки людини немає». Це означає, що до того, як розкрилася властивість «людина», говорила, що молиться Творцю щоразу, і не відповідають їй згори, і це зветься «І небеса замкнулися, і не давали дощу на землю», тобто, не отримувала нічого на свої молитви.

А причина того, що не може побачити, чи відповідають їй, чи ні, - в тому, що немає в неї ще властивості «людина». Тому все в неї в прихованні. І вона має лише вірити, що Творець таки чує молитву кожних уст. Але ж потім, коли показалася людина, «відразу паростки показалися на землі». Означає, що показалося все, що було досі в прихованні. Коли з’являється властивість «людина», все робиться видним, тобто, тоді бачать, що добро й насолода, - котрі були в меті творіння, - вже розкрилися в світі. Тому людина повинна остерігатися, щоб не тікати з поля бою, і говорити, що Творець не бажає допомогти їй, через те, що бачить, що вже багато разів просила в Нього, щоби допоміг їй. І людина думає, що неначе й не дивляться на неї згори. І чи піднімає вона молитву, чи не молиться, - все одне й те ж, без жодної зміни. Коли так, то не бачить людина нічого, що допомогло б їй. А бачить себе, що вона як порожня посудина, і не має нічого, і що вже захоче Творець, Він зробить, але людина зі свого боку, - немає в неї ніяких сил зробити щось.

Бо існує правило, що там, де не бачать ніякого просування, там людина не здатна докласти жодного зусилля. Тоді немає людині ніякої іншої ради, як тільки вірити в мудреців, в те, що вони сказали нам: ми повинні вірити, що принцип роботи такий, що не можна людині бачити те, що вона робить. І тоді віритиме, що приховання це їй на користь, і це приведе її до того, що заслужить злиття з Творцем, коли буде зміцнюватися й вірити, що все це їй на добро, а Творець таки чує молитву кожних вуст. Тільки треба щоб було пробудження знизу, а «порятунок від Творця – як оком змигнути». Тобто, коли скупчуються всі іскри, котрі людина має вибрати і просити про них, щоб вони увійшли в святість, - тоді вона одержує всю допомогу відразу.

Проте, в час, коли людина відчуває себе порожньою, тобто, відчуває, що немає в неї ні Тори, ні заповідей, і жодних добрих справ, і що вона може вдіяти? – тоді людина повинна просити у Творця, щоб світив би їй, щоб була вона в змозі осягнути велич і піднесеність Творця, вище знання. Тобто, що навіть коли вона не гідна поки що відчути велич і піднесеність Творця, оскільки ще не удостоїлася властивості «людина», і, само собою, перебуває на ній скорочення і приховання Творця, як написано: «Не приховуй лик Свій від мене», все ж людина просить у Творця, щоб дав їй силу прийняти велич і важливість Творця вище знання.

І це, як сказав мій батько й учитель, про те, що сказано кабалістами (Ірувін, 19): «Що навіть найпорожніші, що в тобі, сповнені заповідями як гранат». І сказав, що пояснення таке: гранат, (івр. рімон) - це від слова «піднесеність» (івр. ромемут), що є категорією «вище знання». Тому пояснюється, що «найпорожніші, що в тобі, сповнені заповідями як гранат». А міра наповнення така, наскільки людина може йти вище знання, - і це зветься піднесеністю.

Інакше кажучи, «порожність» може бути лише там, де немає «сутності», і людина відчуває себе, що вона порожня від Тори, заповідей і добрих справ. І це продовжується тоді, коли людина бажає працювати «в ім’я небес», а не для власної користі. Тоді в усьому, що вона робить, - бачить, що немає тут нічого на користь Творцю, а все лише для власної користі. В цьому стані людина відчуває, що не має вона нічого, і порожня вона повністю. І от цю порожнину вона може наповнити лише «гранатом» (рімон), тобто, якщо вона йтиме вище знання, що зветься піднесеністю (ромемут) Творця. Тобто, проситиме у Творця, щоб дав їй силу вірити вище знання в Його велич. Інакше кажучи, те, що людина бажає піднесеності Творця, не мається на увазі, що вона говорить, - якщо Ти даси мені осягнути піднесеність і велич Твою, тоді я готова працювати. А бажає вона, щоб Творець дав їй силу вірити в Його велич, в те, що Він наповнює порожнечу, в котрій вона зараз перебуває. Виходить, що коли б не порожність, тобто, якби вона не працювала щоб прийти до злиття, тобто, до тотожності властивостей, що зветься «заради віддачі», а працювала б в категорії роботи мас, котрим досить дій, котрі вони виконують, - то такі люди не відчувають себе порожніми. Бо вони сповнені заповідей.

Але саме ті, хто бажає йти в категорії віддачі, - вони відчувають свою порожність, і вони потребують величі Творця, і вони здатні наповнити свою цю порожність саме піднесеністю, - що зветься «сповнені заповідями», - в тій мірі, в якій вони просять, щоб Творець дав їм сили змогти йти вище знання, що й зветься піднесеністю. Тобто, вони просять, щоб Творець дав їм сили піднесеністю, котра є «вище знання», величчю і важливістю Творця, і не хочуть, щоб Творець дав їм це досягти, оскільки вони бажають підкорити себе безумовним підкоренням. Лише прохають допомоги у Творця, і в цій мірі вони можуть наповнити порожнечу заповідями. І це – «сповнені заповідями як гранат».

І сказаним можна пояснити слова Зоар (Ваєра, 52), де сказано так: «Коли Творець любить людину, посилає їй подарунок. І що це за подарунок? – «бідний», - щоб за його допомогою удостоїлася. І коли удостоюється ним, Творець протягує над нею «нитку хеседу», що походить від правої сторони, і простягає над головою людини, і записує її, для того, що коли прийде суд у світ, остережеться губитель завдати їй шкоди, тому Творець упереджає це тим, чим вона того удостоїться».

І маємо зрозуміти це за методом духовної роботи: що таке «бідний», що таке «нитка хеседу», і що таке «суд, що приходить у світ». Відомо, що «бідним» зветься той, хто бідний у знанні. А що є в духовній роботі «бідний у знанні»? Адже існує дві категорії в роботі:

а) в категорії «маси», коли головне – це дія. А на намір, щоб було все «заради небес», - не звертають на це уваги. І займаються Торою та заповідями, і зазвичай вони досконалі, і не відчувають недоліку в собі. А через те, що мудреці сказали, «що людина має бути в ницості», то вони шукають у себе недоліки, щоб виконати: «дуже-дуже буть скромним» (Авот, 4:4);

б) ті, що бажають працювати заради віддачі, і займаються Торою та заповідями, щоб це дало їм можливість, щоб змогли робити все заради віддачі, а не собі на користь. І це так, як сказали кабалісти: «Створив Я зле начало, створив Тору-приправу». Коли так, то ці робітники розуміють, - щодня вони повинні просуватися, аби бути багатими в знанні. Тобто, розуміти щоразу, як треба працювати лише заради віддачі. А фактично вони бачать, що кожен день, коли вони бажають іти таким шляхом, щоб усе було лише на користь Творця, - тіло щоразу розуміє зовсім по-іншому. Тобто починає розуміти, що більш варто працювати для власної користі, ніж працювати на користь Творця. Тоді вони дивуються цьому – чому виходить у нас назворот від того, що ми думали. І вони моляться Творцеві, щоб Він послав би їм розуміння й знання, щоб тіло збагнуло, що варто працювати на користь Творця, - а бачать зовсім інше. І багато разів вони приходять до зневіри, що – хай нас омине! – Творець не чує молитву, і буває іноді так, що хочуть втекти з поля бою.

А відповідь, - говорить Зоар: «Коли Творець любить людину, посилає їй подарунок. І що це за подарунок? – «бідний». Інакше кажучи, коли людина бачить, що вона «бідна в знанні», так, що тіло не розуміє, навіщо воно має працювати на користь Творця, а не для власної користі. Тоді думка і відчуття такі, що людина є бідною, - це Творець послав їй подарунок, через те, що любить її. А чому Творець любить її? – тому, що вона бажає працювати на користь Творця. Тому Творець любить людину. Проте, людина не може, незважаючи на те, що бажає, - і все тому, що це проти природи. Бо людину створено з бажанням отримувати собі на користь. А оскільки є виправлення, таке, щоб завжди, коли людина не готова йти шляхом правди, - щоб не змогла вона бачити правду, через те, що це завдасть їй шкоди. Тому тим людям, які не думають іти шляхом віддачі, - не розкривають правду, наскільки вони не в змозі йти проти природи бажання отримувати. І вони думають, що бракує їм лише бажання. Тобто, якщо він згодиться йти шляхом «заради небес», буде в його змозі робити все «заради небес». Тому будь-яка справа, про яку людина думає, що здатна це зробити, - вона не страждає від того, що не робить цього, оскільки це легка справа. Тому вона не страждає від того, що не працює «заради небес», навіть знаючи, що треба робити все саме так.

І це витікає з того правила, яке сказали кабалісти: «Той, хто готовий стягнути борг, - неначе отримав заборговане» (той борг, коли людина вже готова отримати від боржника, - неначе вже взяла заборговане їй, через впевненість, адже знає, що отримає). Тому, оскільки людина знає, що коли захоче, вона зможе робити все «заради небес», - вона не відчуває хісарону, недоліку, незважаючи на те, що поки що не робить нічого. І це виправлення для тих людей, які працюють в категорії «маси».

Однак ті люди, які дійсно бажають іти шляхом аби робити все заради віддачі, це ті люди, котрих Творець любить, як сказано в Зоар: «Творець посилає їм подарунок». І що це за подарунок? – «бідний», що означає - бідний в знанні. Тобто, тіло не розуміє, як може бути таке, щоб ми могли працювати на користь Творця, - адже це проти природи. І бачить тоді людина, що вона бідна навіть стосовно дій. Тобто, мало того, що бідна у знанні, - а бідна вона також і в діях. Інакше кажучи, бачить тоді, що немає в неї навіть єдиної дії, щоб була на користь Творцю, а все лише для власної користі.

Тоді людина відчуває потребу в Творці, щоб допоміг їй, через те, що вона є бідною в усьому, - і в категорії «моха» - розум, і в категорії «ліба» - серце. Бо бачить тоді, що вона просто справжній грішник, тобто не в змозі виправдати Творця, те, як Він поводиться з нею. І бачить, що навіть молитви, якими вона молиться до Творця, вони неначе Творець – хай нас омине! - не чує її молитву. І буває багато разів, коли людина впадає у відчай. Однак повинна людина вірити, що всі ці відчуття, котрі вона відчуває, приходять їй згори, що це Творець їй посилає, і це є подарунок з небес.

І це те, що говорить: «І що то за подарунок? – «бідний», - щоб удостоїтися завдяки йому». Тож питання таке, - як можна сказати, що бідність є подарунком? І на це відповідає – «щоб удостоїтися завдяки йому». Тобто, через те, що людина бачить, що вона бідна, і немає в неї нічого, тоді буде в неї велика потреба, тобто велике бажання, щоби Творець допоміг їй. Бо для того, щоб отримати наповнення від Творця, має бути досконале бажання. Тобто, коли людина бачить, що немає нікого, хто б допоміг їй, - лише Творець. Виходить, що через «бідність» вона дістає потребу очистити свої келім отримання, щоб Творець дав їй бажання віддавати замість бажання отримувати. І це те, що говорить: «І коли удостоївся завдяки йому…», тобто коли завдяки «бідняку» отримала людина потребу і досконалий хісарон, тоді «Творець протягує над нею «нитку хеседу», що походить від правої сторони». Означає, що Творець дає їй бажання віддавати, що зветься «хесед», тобто віддача, що зветься «права сторона», отже, людина набуває другої природи, котра зветься бажанням віддавати.

І це те, що говорить: «і простягає над її головою». «Головою» зветься категорія «даат», знання. А хесед, котрий людина отримує – він над її головою, тобто вище голови, що означає – вище знання. Отже, завдяки «нитці хеседу» людина може йти вже вище знання.

І це те, що говорить: «Коли прийде суд у світ, остережеться губитель завдати людині шкоди». Пояснення: оскільки нитка хеседу, вона – над її головою, тобто вона в категорії «віра вище знання», тому, коли приходить суд, тобто бажання отримувати, щодо якого був суд і закон, що жодне світло не світитиме в ньому, і воно бажає нашкодити людині своїми питаннями, - то через те, що над головою людини простягнуто нитку хеседу, що зветься вірою вище знання, вже не може завдати шкоди. Оскільки губитель, що приходить разом з твердженнями бажання отримувати, котре зветься категорією суду, - а це тому, що воно висуває претензії відповідно своєму знанню, - тому, коли людина вже удостоїлася «нитки хеседу», як у «моха», так і в «ліба», і стосовно всього вона йде вище знання, силою «нитки хеседу», тому той не може нашкодити їй.

Проте, в стані, коли людина відчуває, що вона бідна, тобто що немає в неї жодного страху слави Творця, коли вона бажає працювати на користь Творця, а навпаки, вона бачить тоді, що для неї Шхіна – в поросі, бо вона для людини – як порох, а порох, як написано про змія, коли Творець сказав змієві: «І порох їстимеш всі дні життя свого», що пояснили кабалісти: все, що змій їсть, в усьому відчуває смак пороху, - то щодо духовної роботи це пояснюється так, що поки людина не виправила гріх Древа пізнання, вона відчуває смак пороху, коли бажає виконувати свої дії заради віддачі. І це зветься «Шхіна в поросі», не можна їй говорити з тілом, що зветься бажанням отримувати.

Тобто, не можна їй говорити бажанню отримувати для себе, що вона не відчуває жодного стаху слави в духовному, і їй взагалі не треба розмовляти про духовну роботу зі своїм бажанням отримувати. Через те, що людина має знати, що не допоможуть їі ніякі суперечки з бажанням отримувати. Тому, коли вона приходить до стану «бідний», повинна вона просити у Творця, щоб допоміг їй, тобто щоб дав їй силу, щоби змогла подолати його.

І це так, як сказали кабалісти: «Чоловік приходить у дім навчання, і не поводяться з ним поштиво, - хай не йде розповідати дружині». І маємо зрозуміти, чому це хоче нас навчити в духовній роботі. І ще, - чи можна людині вимагати пошани, адже сказали кабалісти: «Дуже-дуже буть скромним». І треба пояснити: коли «чоловік приходить в дім навчання» вивчати Тору, і ясно, що Тора – це категорія «бо вони життя наше і довгота днів наших», тобто Тора є річчю шанованою, оскільки все, що є добрим, перебуває в ній. І він приходить в дім навчання, а Тора не поводиться з ним поштиво, адже Тора прихована від нього, і не показує йому ніякої шани та важливості, котрі є в Торі, навпаки, він відчуває смак пороху. Тому він хоче порадитися зі своїм бажанням отримувати, чи варто продовжувати. Говорять: «хай не розповідає дружині», тобто бажанню отримувати, а нехай розповість все Творцеві, означає: хай Творець розкриє йому очі, і удостоїться він слави Тори.