Який порядок усунення Амалека
Стаття 22, 1990 р.
(переклад з івриту)
Зоар в главі Бешалах говорить так: «Сказав рабі Іцхак: «Написано, - «Бо вщент зітру Я», це означає, що Творець зітре. І написано: «Зітри пам’ять про Амалека», це означає, що ми повинні стерти його. І відповідає, - а сказав Творець – ви зітріть пам’ять Амалека, що внизу, а Я зітру пам’ять про Амалека, що вгорі», кінець цитати.
І треба зрозуміти, що таке, в духовній роботі, «Амалек, що внизу», і що таке «Амалек, що вгорі». Бо виходить, що йдеться тут про стирання двох амалеків, верхнього і нижнього. І ще треба зрозуміти, що звідси висновується, що спочатку треба стерти Амалека нижнього, а потім Творець зітре Амалека верхнього. І маємо зрозуміти, чому не дано нам цілої речі, тобто, як вчимо, «Пробудженням знизу пробуджується дія вгорі». Тобто що діями, котрі ми робимо внизу, спричинюємо, що і вгорі відбуваються зміни, тобто, розкриття світла і скасування «сітра ахра». Але чому, при стиранні Амалека, наші дії не можуть стерти Амалека вгорі. І чому дана нам лише половина роботи, а другу її половину виконує Творець. І для чого нам ця співпраця?
А щодо Амалека також треба зрозуміти, - на що натякає нам його ім’я? Загалом відомо, що Амалеком зветься зле начало. Але ж особисто у злого начала є багато імен. І кабалісти (в трактаті Сукка, 52) сказали: «Сім імен є у злого начала: зло, необрізаний, нечистий, ненависник, перешкода, північний камінь, і є в нього й інші імена, такі, як цар Єгипту фараон, Амалек».
Відомо, що в усьому ми розрізняємо дві категорії, і це – світло та клі. І навіть в речах матеріальних ми розрізняємо в кожній речі внутрішнє та зовнішнє, де зовнішнє зветься клі, а внутрішнє зветься світло. Візьмемо, наприклад, коли людина жадає хліба, або м’яса та риби, і таке інше, - людина не бажає клі, тобто зовнішнього, того, що видно нашим очам, а жадає внутрішнього, того, чого не видно оком, тобто смаку, що є в хлібі, або в м’ясі та рибі, і таке інше.
І більш за це, ми бачимо, що аби втішатися від насолоди, що міститься в клі, людині потрібна підготовка, тобто, згідно з мірою підготовки, вона може втішатися світлом насолоди, зодягненим в клі, що визначається як зовнішнє.Тобто, це не одне й те ж, коли людина йде пити воду, відчуваючи спрагу, і коли вона п’є воду, якщо не відчуває спраги. Це тому, що клі для отримання насолоди виміряється мірою прагнення до насолоди.
Тому ми бачимо, що коли людина бажає отримати задоволення від напоїв, вона їсть спочатку щось гостре та солоне, щоб пробудилося в ній прагнення до питва. І так це в усьому, що без прагнення не можемо ні від чого отримати задоволення. І це витікає з початку творіння, як ми вчимо, що мета творіння, Його бажання дати благо створінням, створило бажання отримувати задоволення й насолоду. І поки не розкрилася четверта стадія, бо саме вона є прагненням, - ще не визначалося це як клі, готове отримати світло й насолоду.
І повернемося зараз до понять світла та клі в духовному. Тобто, той порядок, котрий є в матеріальному, існує також в духовному. Проте, в одному є відмінність між матеріальним та духовним: в матеріальному насолода, тобто світло, котре є внутрішнім, - розкрито, як написано: «Око бачить і серце прагне».
Тому, коли дивимося на матеріальну річ, то більш-менш відчуваємо, що є там внутрішній смак і насолода, що зодягнена в зовнішнє, в клі. І це вабить людину і пробуджує в ній прагнення. Але духовні насолоди, зодягнені в зовнішнє, в келім, що звуться Торою та заповідями, - щодо них діє скорочення та приховання. Тому ми не можемо сказати, що насолода і світло, котрі є в заповіді цицит, притягує людину, і через це вона одягає цицит. І так само щодо решти заповідей. Як ми вчили, скорочення сталося заради виправлення створіння. Виходить, що в цьому є велика різниця між матеріальними насолодами, одягненими в зовнішні речі, і духовними насолодами, одягненими в зовнішні речі, котрими є Тора та заповіді.
Тому, з причини скорочення, є тут поняття «ло лішма», і поняття «лішма», і це через приховання, котре зробилося на духовні насолоди. Тобто, ми не можемо сказати людині, - спробуй, одягни цицит, і побачиш, який гарний смак ти відчуєш при одягненні цицит. Тому вимушені говорити, - одягни цицит, і за це ти отримаєш насолоду, але не те, що міститься в заповіді цицит, бо в цьому ти не зможеш відчути ніякого смаку.
Якщо так, то чоловік запитує, - навіщо мені треба одягати цицит? Тоді маємо сказати цьому чоловікові, який запитує, - отримаєш велику насолоду за це. – А яку насолоду я отримаю? Тоді говорять йому, - ти можеш обрати собі за роботу в Торі та заповідях насолоди цього світу, як написано в Зоар, і це – заробіток і здоров’я, і довголіття, або ти також отримаєш оплату в світі прийдешньому, як говорить Рамбам в своєму творі, в кінці розділу «Закони повернення».
Виходить, згідно з цим, що «ло лішма» означає не те, що в матеріальному, де всередині клі зодягнена якась насолода від м’яса або риби, і таке інше. Тобто, щоб світло, одягнене у внутрішній зміст клі, приваблювало б людину до виконання Тори та заповідей. Ні, тут насолода інша, те, що не зодягнуто в ці келім, в які він отримує, і що приваблювало б його виконувати Тору та заповіді. І це зветься «ло лішма». Тобто, не мається на увазі, що заповідь приваблює його, тобто те, що зодягнене в заповідь, а «ло лішма» вабить його. Тобто те, що не одягнене в заповідь, - це його притягує. Просто насолода, котра не одягнена в заповідь, а знаходиться поза келім, що звуться Торою та заповідями.
Це і зветься «ло лішма». Іншими словами, коли займається Торою та заповідями, він отримує силу для роботи, тому що потім дістане за це платню. А це означає, що якби була можливість отримати насолоди в іншому місці, та ще й більші, людина може поступитися Торою та заповідями. Отже, в міру того, що є в неї віра в винагороду та покарання, вона вимушена виконувати Тору та заповіді. Але була б вона більш задоволена, якби не треба було б виконувати так багато Тори та заповідей, але отримувати ту ж саму оплату.
Іншими словами, людину цікавить не саме виконання заповідей, а факт отримання оплати. І як і в матеріальному, кожна людина бажає працювати менше годин за більшу оплату, так і ті, вся духовна робота яких в «ло лішма». Вони не дбають про те, щоб якомога більше виконати Тори та заповідей, а навпаки, турбуються, чому повинні виконувати їх так багато, і чи не міг Творець дати нам менше Тори та заповідей, але дати нам більшу оплату. І це зветься, що саме «ло лішма» зобов’язує його виконувати Тору та заповіді.
Але ж ті, хто бажають працювати «лішма», хочуть, щоб Тора та заповіді самі були чинниками, котрі зобов’язують їх працювати. Як це описано вище про матеріальні насолоди, коли внутрішнє одягнуте в зовнішнє, і лише це спонукає їх користуватися зовнішнім. Тобто те, що прагнуть їсти м’ясо або рибу, не мається на увазі, що за ті зусилля, коли трудяться та їдять м’ясо, рибу й таке інше, вони отримають оплату, а вони прагнуть насолоди, котра міститься всередині м’яса та риби. І немає людини в світі, яка сердилася б на Творця, чому створив так багато зовнішнього, тобто багато речей, щоб в кожній була інша насолода.
І не говорить людина, - я задовольняюся хлібом і водою, і не хочу, щоб було більше насолод, одягнених в більшій кількості речей. Навпаки, ми бачимо, що кожний намагається, скільки є сил, примножити зовнішні речі, щоб були більш різноманітними. Навіть коли їсть м’ясо, також намагається, щоб було воно найкращого ґатунку. Тобто, людина докладає зусиль в детальності поїдання м’яса. Інакше кажучи, докладає зусиль в світлі, тобто в насолоді, що міститься в зовнішньому, бо тоді відчує ще більший смак.
Тим же чином поводиться людина, коли вона займається «лішма». Тобто, вона не сердиться, - чому існує 613 заповідей, і вона б задовольнилася б і меншою кількістю. Оскільки людина вірить, що в кожній із заповідей є інший смак, як сказано вище про матеріальне. І коли вона бажає йти дорогою «лішма», то навіть коли не відчуває внутрішню насолоду, одягнену в кожній із заповідей, але вірить вірою мудреців, що це так, як написано в Зоар, що «Існує 613 внесків, бо в кожну з заповідей закладено особливе світло, що належить тій заповіді».
А те, що людина не відчуває цього, - вона вірить, що це тому, що були приховання і скорочення, щоб не відчували насолоди, котрі є внутрішнім наповненням Тори та заповідей, і це на користь нижніх. Тобто, аж поки вони не удостояться категорії «заради віддачі», що зветься «злиття з Творцем». Бо якщо насолода буде явною, напевне отримають її заради отримання, і це приведе їх до відокремлення від Життя життів, що вважається смертю в духовному.
Тому вони бажають працювати лише заради віддачі, тобто, вони бажають служити Цареві, як говорить Зоар: «Головне в трепоті те, що людина працює на Творця тому, що Він – великий і володарює». Тобто, з причини величі Царя. Це існує також в природі, бо є втіха людині, коли вона служить комусь великому.
Тому людині, яка бажає працювати заради віддачі, необхідно, щоб був в неї великий Цар, служити Йому. І тоді вона не бажає оплати, тобто отримувати насолоду, зодягнуту в зовнішність Тори та заповідей, а хоче взяти на себе роботу в виконанні зовнішнього змісту Тори та заповідей. А внутрішнього наповнення вона не бажає, оскільки вірить вірою в мудреців, що коли буде прагнути отримати внутрішнє, це призведе до роз’єднання.
Тому людина бажає працювати лише виконуючи зовнішній зміст Тори та заповідей. Але яка їй з цього втіха? Адже, оскільки є правило, що «без задоволення людина не може працювати», бо бажанням Творця є насолодити створіння, то вона вимушена втішатися від роботи. І різниця тут лише в тому, що іноді людина працює, щоб отримати винагороду за день роботи, як написано: «Увечері дай йому оплату його», або щотижня людина отримає платню, а є люди, які займаються торгівлею, і отримують оплату від кожної операції. Але без оплати працювати неможливо.
Тому ті люди, котрі бажають працювати заради віддачі, тобто, з тим наміром, що вони служать великому Царю, - вони насолоджуються негайно ж на місці. Тобто, від кожної дії, котру вони виконують, вони вже втішаються, і не мають потреби ще колись отримувати платню, бо вони дістають оплату на місці, на зразок торговців, як згадано вище.
Однак, тут є велика робота, тобто головне в роботі в заняттях Торою та заповідями починається тут. Оскільки, якщо основа людини полягає в тому, що вся її насолода від того, що служить великому Царю, то, якщо буде відкрита в усьому світі велич Творця, тоді буде не важко служити Цареві. Але ж, як зазначено вище, ми вчили, що сталося скорочення й приховання на добро та насолоду, котрі зодягнуті в Тору та заповіді. А також зробилося приховання щодо самого Творця, і нам треба вірити в Його управління, в те, що воно – в категорії «Добрий, Той, Хто дає добро», і Шхіна в поросі, і Шхіна у вигнанні, тобто слава Творця не відкрита для нижніх.
А в нас є велика робота, - пересилити наше тіло, оскільки воно стверджує: «Чи ж ми не бачимо, що Творець створив силу розуму, що ми йдемо за розумом, тобто, те, що розум говорить нам, ми його слухаємося?» І коли ми звертаємося до тіла і говоримо йому, що не треба дивитися на розум, на те, що він нам говорить, а треба йти вище розуму і вірити в Творця вище знання, - тіло опирається цьому.
Тому, коли велич і важливість Царя не відкриті, - як ми можемо працювати й виконувати Тору та заповіді з причини величі Царя? Адже «сітра ахра» прикриває велич Творця, - то як можливо працювати через велич і важливість Царя?
Це і є кліпа Амалека, як написано (в главі Кі теце): «Пам’ятай, що зробив тобі Амалек, котрий застав тебе в дорозі, а ти був утомлений і натруджений, і не побоявся він Всесильного». Де поняття «котрий застав (тут - івр. «карха») пояснив Раші так: «Від слова холод (івр. «кор») і тепло, - остудив тебе і позбавив тебе кипіння, - бо всі народи боялися воювати з вами, а він почав, і показав можливість і для інших». І тлумачить там книга «Вуста мудрих» так: «Хоче сказати про щось гаряче, чого всі бояться. Так народи світу боялися вас, але Амалек остудив тебе і зробив «середнім», - від виразу «вода середньої температури».
Виходить, що сутність Амалека це кліпа. У час, коли людина зміцнюється і починає йти шляхом правди, він з’являється і послаблює людину, і говорить – не бійтеся піти зі шляху віддачі. І наскільки людина зміцнюється в величі Творця, і говорить, що варто працювати лиш тільки на Творця, а не ради власної користі, (з’являється Амалек) і дає людині зрозуміти, - чи ти не бачиш, що ти втомлена і знесилена від цієї роботи? І не боїться Всесильного, тобто «страху перед небесами», котра була в Ісраеля, які говорили, що варто працювати та служити великому Царю. А він вкладає в це свою думку, тобто, що немає жодної важливості в Царя. Коли так, чому ви бажаєте працювати без винагороди, а лише на користь Творця, через Його велич? І страх їхній він зіпсував, тобто вся його ціль була лиш тільки скасувати важливість «страху перед небесами», що зветься «Головне в трепоті те, що людина працює на Творця через те, що Він – великий і володарює».
Виходить, він вніс в народ Ісраеля рису заперечення важливості страху перед Всесильним, і вся його війна була аби послабити їх в роботі служіння великому Царю, хоч саме заради цього, тобто ради важливості величі Творця варто працювати і служити Йому.
І це означає «Застав тебе в дорозі», тобто в просуванні тим напрямком, коли не бажають жодної оплати, а лиш тільки цього, - лише служити Цареві. І цю важливість він зіпсував. Інакше кажучи, коли Амалек бачить, що людина палає і гарячиться в роботі, і радіє з того, що заслужила отримати трішечки важливості в тому, що варто служити великому Царю, тоді з’являється і лихословить, і забирає в людини цю важливість. І, само собою, пропадає в людини те тепло, котре було в неї, коли мала вона трохи відчуття, що є в неї зв’язок з великим Царем.
І це те, що сказано: «А ти втомлений і натруджений», тобто, під час роботи, коли вірила людина, що вона служить великому Царю, і була живою, і не відчувала жодної втоми. А коли Амалек вніс в людину скасування величі Творця, - відразу вона робиться втомленою від роботи, як сказано в Зоар: «Там, де є клопіт – там є «сітра ахра». Це означає, що людина має знати, що коли вона виконує роботу святості, і відчуває цю роботу як клопіт і тягар, це ознака, що там є «сітра ахра», і вона послаблює людину, щоб не відчувала, що вона служить великому Цареві.
Виходить, що головне в кліпі Амалека те, що вона спрямована проти величі Творця, адже сутність основи духовної роботи базується на страсі «оскільки Він – великий і володарює». Саме з цим воював Амалек, - щоб людина не працювала в категорії «страху перед Всесильним». І це те, що сказано: «І не побоявся Всесильного».
І зі сказаного зрозуміємо те, що ми запитували, - що означають слова Зоар: «Є Амалек внизу і є Амалек вгорі». Бо поняття «Амалек внизу» означає клі. А «Амалек вгорі» означає світло. Тобто те, що Амалек не дав працювати на користь Творця, це зветься «клі», тобто бажання працювати «в ім’я небес», незважаючи на те, що Амалек заважає своїми твердженнями.
Іншими словами, «Амалек внизу» означає, що людина бажає працювати «заради небес», а Амалек не дає їй працювати. І вона знає й відчуває, що це кліпа, котра приносить їй думки, що скасовують славу Творця, і це боляче людині, - це зветься «робота людини». Тобто, людина хоче відмінити всі докази Амалека, і приходить до відчуття, що сама вона не бачить жодної можливості, щоб їй вдалося усунути те лихослів’я, - те, що Амалек їй говорить завжди, коли людина бажає працювати лише з причини величі та важливості Царя. І вона бачить, що більше за молитву, - молитися Творцеві, щоб не перейматися його лихослів’ям, - не може вона зробити нічого. І це зветься, що людина бажає стерти Амалека в своєму серці та в мозку.
І цим довершується клі стертя Амалека, що в бажанні та хісароні, котрі є в людини, тим, що вона відчуває, які збитки в її житті спричинює їй цей Амалек. І все ж не може вона сама подолати, - тоді людина відчуває, що бракує їй лиш тільки допомоги Творця, тобто, щоб Творець допоміг їй. І вона вірить кабалістам, які сказали: «Тому, хто прийшов очиститись, допомагають». Тоді Творець усуває її Амалека.
І зі сказаного можна тлумачити те, що ми запитували, - що пояснює Зоар, говорячи, що «Є Амалек внизу, і є Амалек вгорі»? Говорить Творець: «Бо докраю зітру Я», тобто Творець зітре його вгорі. А про Амалека, що внизу, сказав Творець: «Зітри пам’ять про Амалека». Тобто, людина повинна стерти. І ми запитали – що це за «два Амалека»? І чому Творець не стирає обох, або щоб була сила в людини стерти обох, для чого ця співпраця?
А пояснення таке, як сказано вище, що є поняття світла і клі, і без клі немає світла, - як відомо, немає наповнення без хісарону. А також запитували, - в чому сутність Амалека, що його треба стерти більше, ніж решту імен, котрі є у злого начала? А відповідь така, що справа злого начала – лихословити про Творця, що не варто займатися Торою та заповідями. Адже є правило, що людина не здатна зробити жодного руху, якщо не буде причини, котра зобов’язує зробити це.
Тому сказав Зоар, що є три причини, заради котрих людина виконує Тору та заповіді, сказано так: «Трепет пояснюється трьома причинами. Дві з них не мають належного кореня. А одна є коренем трепету. Є людина, яка боїться Творця для того, щоб жили її діти, або боїться покарання для тіла, або покарання грошима, і тому вона страшиться Його завжди. Виходить, що страх, котрим людина боїться Творця – не він є коренем, а власна користь є коренем, а страх є її породженням. І є людина, яка боїться Творця, оскільки страшиться покарання майбутнього світу і покарання пеклом. Два ці види страхів не є ні головним в трепеті, ні його коренем. Страх, котрий є основним, - це коли людина трепоче перед своїм Господарем через те, що Він великий і володарює, Він є основою і коренем всіх світів, і все вважається як ніщо перед Ним. І хай людина спрямує бажання своє в місце, зване «трепетом».
І зі сказаного ми бачимо, що хоч і існує зле начало, котре не дає виконувати Тору та заповіді, але це не відповідає самому осередку страху, котрий зветься «оскільки Він великий і володарює». Але ж це - основа трепету, і через це людина бажає служити Царю, з причини величі та важливості Царя. А Амалек бажає саме це послабити. Тобто, стверджує, що адже людина сама бачить, що немає ніякої важливості у Творця, щоб працювати на Нього через Його велич. Бо ти ж бачиш, що занадто велике приховання існує на Його управління, щоб ми могли сказати, що Він керує світом властивістю «Добрий і Той, Хто дає добро».
Також він стверджує, що це не приховання, а, як ми і бачимо на власні очі, так воно й насправді. А не так, як народ Ісраеля говорять, що це, мовляв, правда, що Творець управляє світом в категорії «Добрий і Той, Хто дає добро», але ми ще не заслужили цього, - бачити яким добрим є Його управління, тому ми маємо вірити вище знання і говорити «Очі в них і не бачать»…
З цього ми бачимо, що він є справжньою кліпою проти головного в трепеті. Але решта кліпот, не так вже й безпосередньо проти самої віри, - в те, що Творець є Добрим і Тим, Хто дає добро. Виходить, що кліпа Амалека є буквально проти істинного трепета.
І це те, що написано про Амалека: «І не побоявся Всесильного». Тобто, він лихословив про страх перед славою Творця, інакше кажучи, про страх з причини слави Творця, - а саме цією дорогою нам і треба йти. І через це Амалек так цьому опирався, оскільки він дійсно проти справжнього служіння, котре людина має заслужити й досягти.
І з цього ми можемо зрозуміти, чому треба стерти цю кліпу. Сенс в тому, що ми повинні сказати, що немає правди в її словах, в тому, що вона говорить, начебто немає тут ніякого приховання, а дійсно, як ми й бачимо, так воно і є. І цю властивість треба стерти, тобто сказати, що немає правди в її словах. Але як людина може протирічити, коли існує приховання на управління Творця, і коли Амалек активно протистоїть людині? Про це говорить Творець, - ви повинні дати клі, хісарон, тобто те, чого вам бракує, вам треба звернути увагу на те, чого вам не вистачає.
Тому говорить Творець: «Зітри пам’ять про Амалека», тобто те, що Він говорить – мовляв, вам не треба робити нічого, не шукати якихось порад, щоб змогли б працювати для Мене, - зітріть те, що Амалек говорить вам. І вірте вище знання, тобто вище знання Амалека, вище того, що він лихословить про Мене, тобто, що не варто працювати для Мене.
І якщо ви бажаєте працювати вище знання, з причини, про яку написано: «Чого Творець Всесильний твій бажає від тебе, - лиш тільки страшитися Мене», - бо саме цьому він протидіє, а ви бажаєте стерти його, - і якщо бажання ваше буде істинним, лиш тільки стерти ви його не можете, - це вже зветься, що ви зітрете його внизу. А чим зітрете його? Відповідь – бажанням, тим, що ви бажаєте йти вище знання. І тоді Я зітру його вгорі, тобто, Я дам вам силу стерти.
І це розуміється нами в двох поняттях. Ви заслужите відкриття лику Творця. Виходить, що все, що говорив Амалек, стерто. Тобто, немає правди в його словах. І друге – що буде в вас сила просуватися і прийняти приховання лику Творця. Проте, справа розкриття лику Творця буде потім, як написано про Моше, що сказали мудреці: «В заслугу «І затулив Моше обличчя своє», бо боявся дивитися, заслужив «Образ Творця бачив». Виходить, що стер його вгорі, тобто, що вже є розкриття лику Творця.
А те, що ми запитували, - чому Творець не дає людині, щоб зробила все, - це просто, бо що стосується розкриття лику Творця – тільки Він може розкрити його. І про це не скажеш, що можна віднести цю справу до людини. А також те питання, що людина повинна працювати в час приховання, і не дає Творець їй негайно сил. Але чому людина має почати справу? – бо інакше не буде в неї клі, адже людина повинна спочатку здобути хісарон, а потім вже можна сказати, що Творець наповнює хісарон.
І зі сказано виходить: Амалек внизу – це те, що людина відчуває, що ось це – Амалек, і бажає його стерти, бо не хоче чути лихослів’я від нього. Робота ця належить людині. Амалек вгорі – все, за що він чіпляється, – за приховання. А потім Творець робить розкриття лику, це зветься, що Амалек стертий вгорі. І ця робота належить Творцеві.