Зоар (в главі «Толдот») каже так: «Написано тут «людина, вправна у звіроловстві, людина поля». І написано там (про Німрода): «Він був сильним у ловах перед Творцем». Як там означає, що уловлював думки створінь і вводив їх в оману, щоб поставали проти Творця, - так і тут «людина поля» означає – для того, щоб грабувати людей і вбивати їх. І казав Ейсав, що він буває в полі, аби молитися, як Іцхак, - як написано «І вийшов Іцхак молитися в полі», - а сам полював і обманював Іцхака».

І маємо зрозуміти, що це за дві речі, які говорять про Ейсава, тобто яка різниця між «людина, вправна у звіроловстві» і «людина поля» в духовній роботі. І ще слід зрозуміти те, що каже там Зоар, що «людина поля», - тому, що його наділ не в місці заселеному, а в місці руїн, в пустелі, в полі. І тому називається «людина поля». Але ж і Ноах зветься «людиною землі», як написано: «Ноах почав бути землеробом». І також про самого Іцхака написано: «І вийшов Іцхак молитися в поле». І так сказано, що Іцхак сказав про Яакова, як написано: «І сказав: «Ось, запах сина мого, як запах поля, яке благословив Творець». Якщо так, звідки висновується щодо Ейсава, що під «людиною поля» мається на увазі грабувати людей і вбивати їх. І слід пояснити це за методом духовної роботи.

Відомо: вислів «…що створив Всесильний робити», написано про те, що Творець створив світ згідно зі Своїм бажанням, - дати благо створінням. І для цієї мети створив нову річ, звану бажанням отримувати задоволення і насолоду. І як ми вивчали, що для того, щоб тішитися благом і насолодою, які Творець бажає дати, - задоволення має відповідати мірі хісарону й прагнення до бажаного, бо прагнення, воно визначає міру насолоди, яку можна отримати від нього.

А отже, спочатку з’являється, як суще з нічого, це бажання отримувати. Воно і зветься «те, що створив Всесильний». А «робити» - це виправлення створіння, оскільки через те, що є відмінність між тим, хто дає, і отримувачем, існує феномен «хліба сорому», тобто категорія сорому. Тому дано утворити намір заради віддачі, тобто щоб не отримувати, незважаючи на те, що є велике прагнення отримати добро й насолоду, - все одно, для того, щоб не було сорому, дана робота для створінь.

І робота ця називається саме «роботою» тому, що це проти природи, з якою Творець створив створіння. Бо поняття мети творіння «дати благо створінням» означає, що все, про що можна сказати, що людина отримує, тобто є в неї прагнення отримувати, - це йде від Творця, який створив таку природу. Тоді як не отримувати те, що Творець бажає дати, благо й насолоду, - це ми відносимо до створінь. Тому це виправлення, щоб отримувати благо й насолоду тільки лиш за умовою, що є в нас намір «заради віддачі», - воно й називається «робити», бо створіння повинні робити це, хоч воно і проти природи.

Ось, це бажання отримувати називається малхут, адже як відомо, клі для отримання світел називається малхут. І як ми вивчаємо, на цю малхут було скорочення та приховання, коли вона, в плані бажання отримувати для себе, залишається без світла. І тільки тоді, коли можемо додати до неї бажання «заради віддачі», в цій мірі відходить скорочення і приховання, і може отримувати вище благо. А інакше називається малхут «простір, позбавлений світла». І від цього походить те, що утворилися потім дві системи, за принципом «одне проти одного утворив Всесильний». Тобто, як існує АБЄА святості, так само існує, відповідно, АБЄА нечистоти.

Ось, у малхут є декілька імен, і це: земля, ґрунт, море, порох, і це відповідає тому, що вона отримує. І ось, до цієї малхут, званої землею, тягнеться людина, як написано: «І утворив Творець Всесильний людину, - порох з землі», і це є категорією малхут, як написано: «Усе виникло з праху», і сказали в Зоар (глава «Цав»): «Усе виникло з праху, навіть сонячне коло». І означає це, що все, про що говоримо, йдеться тільки про світла, що одягнені в келім, бо як відомо, немає світла без клі. А всі келім походять від малхут, а вона - бажання отримувати. Тобто, все, про що говорять, - говорять тільки про малхут, яка є бажанням отримувати. І вона існує між святістю та кліпою. А вся різниця в тому, що святість користується бажанням отримувати лиш тільки тоді, коли може додати до нього бажання, яке «заради віддачі», а інакше вона скорочує своє користування бажанням отримувати.

Тоді як кліпа бажає користуватися бажанням отримувати заради отримання. Тобто коли кажуть, що людина користується келім віддачі, це не означає, що ці келім роблять щось, оскільки їх, келім віддачі, немає в бажанні отримувати. Бо все створіння вважається лише бажанням отримувати, а як відомо, все, крім бажання отримувати, ми відносимо до Творця. Бо створіння називається «суще з нічого». І це належить саме до категорії хісарону, який створив Творець. Однак, коли ми кажемо, що людина користується бажанням віддачі, це означатиме, що бажання отримувати не користується своєю особистою властивістю, - а бажанням Творця, - а Його бажання це лише віддавати й не отримувати нічого.

І зі сказаного зрозуміємо поняття «поле», що сказано про Ейсава, званого «людиною поля». І ми бачимо, що й Іцхак також вийшов у поле, і про Яакова написано, що Іцхак сказав: «Ось, запах сина мого, як запах поля, яке благословив Творець». А пояснення таке: «поле» називається малхут, що є бажанням отримувати. І там присутній феномен вибору, для того, щоб виправити його на «заради віддачі», що називається святістю. І про це сказав Іцхак, - «як поле, яке благословив Творець».

А якщо не виправляють його заради віддачі, а займаються отриманням заради отримання, це й називається «людина поля», і це кліпа, як зазначено вище, де пояснює: «людина поля, для того, щоб грабувати людей і вбивати їх». І це було у Ейсава. Тоді як про Іцхака написано: «І вийшов Іцхак молитися в поле», бо він ішов виправити поле, яке є малхут. Виправити, щоб категорія малхут, яка є бажанням отримувати, була заради віддачі, і це зветься «виправити світ за допомогою малхут Шадай». Як відомо, ім’я Шадай називається єсодом (основою). А єсод називається «єсод-праведник», який є тим, хто віддає, і мається на увазі, що виправляє малхут, яка є категорією отримання, щоб мала властивість єсоду, тобто «заради віддачі». І це є сенсом «І вийшов Іцхак молитися в поле». І подібне до цього написано про Яакова, де Іцхак сказав: «Ось, запах сина мого, як запах поля, яке благословив Творець». Тобто Іцхак побачив, що Яаков виправив малхут, і вже бачимо благословення Творця, що перебуває на полі, яке є категорією «малхут».

Однак слід зрозуміти, чому в Зоар про поле сказано щодо Ейсава з осудженням. І слід пояснити, - оскільки написано «людина, вправна у звіроловстві», а потім сказано «людина поля». І пояснює: «людина, вправна у звіроловстві» походить від Німрода, бо Німрод був «сильним у ловах перед Творцем», і пояснює Зоар, що означає це: «уловлював думки створінь і вводив їх в оману, щоб поставали проти Творця».

І слід зрозуміти, якою є відмінність між «людиною ловів» і «людиною поля». Отже, як ми вивчаємо, є різниця між «моха» (розум, мозок) і «ліба» (серце). Бо під «моха», як пояснює мій пан, батько й учитель, мається на увазі категорія віри вище знання. А «ліба» означає бажання серця, яке працює тільки для особистої користі. Тобто для свого блага людина готова виконувати будь-яку роботу у світі, якщо вона побачить вигідність того, що отримає за свої зусилля. Виходить, відповідно, те, що сказано «людина ловів» і «людина поля», це дві речі, що звуться в духовній роботі моха і ліба.

І зі сказаного зрозуміємо, якщо писання говорить про Ейсава, що був він «людиною ловів», а сенс «ловів» ми вчимо від Німрода, який уловлював думки створінь і вводив їх в оману, щоб поставали проти Творця, то це вада в категорії «моха», тобто у вірі. І вже з цього можемо тлумачити «людина поля», що означає, - як пошкодив «моха», так пошкодив і «ліба». Тому пояснюють що таке «людина поля» - це категорія себелюбства, тобто полем його було «грабувати людей і вбивати їх». Він повинен був робити вибір щодо поля на добро, щоб перебувало там благословення. А він робив навпаки, - залучив туди категорії смерті і вбивства, в це поле.

А за методикою духовної роботи слід пояснити, що оскільки людину створено з бажанням отримувати, і потрібно виправляти його на «заради віддачі», то для того, щоб мала вона можливість виправити, тобто щоб був вибір, інакше кажучи, щоб людина виконувала Тору та заповіді заради віддачі, а не задля особистої користі, сталося скорочення і приховання, коли вона мусить починати роботу у вірі вище знання, бо щодо «в рамках знання» існує приховання через вказану вище причину.

Тоді починається робота вибору, тобто, коли людина повинна прийняти на себе ярмо малхут небес, де «ярмо» означає, «як віл у ярмо». Тобто, незважаючи на те, що тіло не згодне робити будь-що, якщо воно не бачить, що буде з його роботи. Адже це природа, яку «створив Всесильний робити», і людина повинна бачити, що саме вона робить, тобто що з’явилося завдяки її роботі, бо потрібно їй бачити, хто має задоволення від тієї роботи, яку вона виконує.

Тому, коли людина займається Торою та заповідями, вона бажає бачити, хто приймає її роботу. І оскільки задля виправлення утворилося приховання й утаєння, вона не бачить і не відчуває того, куди й кому йде її робота, тільки слід вірити вище за знання, що Творець приймає її роботу. А тіло не бажає вірити. Тому дана нам ця робота за принципом «як віл у ярмо», тобто як віл працює під примусом, і він змушений виконувати те, чого бажає господар, так само нема чого людині питати у тіла, чи воно хоче прийняти на себе ярмо Тори та заповідей. А треба їй діяти щодо нього примусом, і вірити вірою мудреців, що такий він, шлях істини.

І також є властивість «і як віслюк під поклажу», що означає категорію «ліба», тобто коли людина повинна працювати не для отримання винагороди. Тому, коли говорять тілу, щоб працювало без ніякої платні, робота ця є важкою ношею для нього. Тобто, тіло хоче скинути з себе цей тягар, щодо якого людина бажає, щоб воно терпіло його. Бо тіло розуміє, що воно може нести тягар навіть коли має сумнів, що дадуть йому винагороду за цю роботу. Але коли кажуть йому – працюй і тягай вантажі без ніякої оплати, від цієї роботи воно бажає кожну мить звільнитися. Тоді й сказали – «як віслюк під поклажу», тобто людина повинна йти в цьому напрямку, хоча тіло й не згодне. Виходить, що зусилля, воно у двох видах:

а) як віл під ярмо;

б) як віслюк під поклажу.

І якщо людина йде шляхом Ейсава, тоді вона називається «людиною ловів», «людиною поля». Тобто, коли бракує їй віри, що зветься «людиною ловів», як Німрод, коли тіло бажає «лімрод» (повстати) проти віри в Творця, і це завдає шкоди категорії «моха». І вона також називається «людина поля», тобто грабує людей, а це означає, що вона грабує властивість «людина», що в ній, і залишається в стані «тварина», яка знає тільки себе, а не ближніх.

І це те, що написано, - «людина поля, щоб грабувати людей і вбивати їх». Тобто, якщо вона грабує властивість «людина» в собі і входить в стан тварини, яка є бажанням отримувати для себе, тоді вона – в стані «грішники за життя свого називаються мертвими», тому що відокремлюються від життя живих. І це називається категорією «ліба». І правда в тому, сказав мій батько й учитель, що головним є те, що панує над людиною категорія «ліба», а вона є коренем того, що не бажає вона вірити. Тому що є людині більше втіхи від того, що вона бачить і відчуває, а отже вона не бажає принижувати себе і рухатися з заплющеними очима, і вірити в те, що сказали мудреці.

А головна основа – це віра в мудреців, як написано (в трактаті «Шабат», 31): «Історія з одним чужинцем, який прийшов до Шамая. Спитав: «Скільки вчень є у вас?» Сказав йому: «Два. Письмова Тора і Усна Тора». Сказав: «Щодо Тори письмової я вірю тобі, а щодо Тори усної я тобі не вірю. Наверни мене на віру Ісраеля щоб навчати мене Письмовій Торі». Налаяв його і вигнав його з осудом. Прийшов той до Гілеля. «Наверни мене». У перший день сказав йому: «Алеф, Бет, Ґімель, Далет (перші літери абетки)». Назавтра перевернув йому: Тав, Шин, Рейш, Куф (останні літери абетки). Сказав той йому: «Але ж учора ти не говорив мені так». Сказав йому: «Чи не від мене це? Ти довіряв мені? – тож і щодо Усної також покладись на мене». І пояснив Раші: «Чи не від мене це» - тобто звідки ти знаєш, що це – Алеф, а це – Бет? – це ж я тебе навчав і ти покладався на мене. «Тож і щодо Усної (Тори) також покладись на мої слова». Бачимо ми з цього, - сказав йому Гілель, що без віри в мудреців нічого не існує.

Але справа віри є розумовим твердженням. Тобто, людина каже, що якби вона не повинна була вірити вище знання, а все було б у рамках знання, тоді вона просувалася б без жодних затримок. Але він, мій батько, сказав, що насправді бажання отримувати, те, що людина хоче діяти тільки для особистої користі, як худоба, це є причиною того, що не може вірити. Це означає, - те, що людина твердить, що важко їй іти вище знання, це випливає з себелюбства, що є тваринною категорією в людині, і це й є саме тим, що заважає. Тому необхідні дві сили, - для моха і для ліба. І це те, що написано «як віл у ярмо і як віслюк під поклажу».

Тому, якщо виправляють поле, тобто малхут, що зветься бажанням отримувати собі, як в плані моха, так і в плані ліба, це називається «полем, яке благословив Творець», про яке сказано у зв’язку з Яаковом. І також щодо Іцхака написано: «І вийшов Іцхак молитися в поле», що є виправленням малхут. Тоді як щодо категорії Ейсава, який зветься «людина поля», в плані дії здається, що він іде виправляти «поле», але стосовно наміру, який зветься «заради віддачі», - а це і є все виправлення малхут, - є можливість людині обманути саму себе. Адже це річ, що дана серцю, і ззовні її не видно, так, щоб можна було вчинити перевірку.

Тоді як те, що належить до практичної дії, того, що розкрито назовні, людина може перевірити, чи вона обманює себе, чи ні. Тому пояснює Зоар, і ось його слова: «А Ейсав говорив, що він перебуває в полі для того, щоб молитися, як Іцхак», - як написано «і вийшов Іцхак молитися в полі», - і займався ловами і обманював Іцхака». Тобто, як сказано вище, (казав,) що він начебто входить у «поле», щоб молитися, входить у поле, щоб виправляти його, як Іцхак.

Але - «полював», тобто займався ловами, і це – як Німрод, інакше кажучи, вводив в оману думки створінь, щоб поставали проти Творця. І цим Ейсав вводив в оману і себе, і від цього походить також грабіжництво, як сказано - «аби грабувати людей». І це так, як сказали мудреці про Адама а-Рішона, що він був злодієм, тим, що їв з древа пізнання, і це означає, що вивів його з володіння Єдиного, тобто з володіння Творця. Іншими словами, все повинно бути заради Творця. А через поїдання з древа пізнання він упав у власне володіння, тобто бажав отримувати все задля особистої користі.

Так само і Ейсав, що увійшов у «поле», тобто виправляти малхут. Ззовні не було видно, що не діє заради віддачі. Тому зовні Ейсав і говорив, що, як написано, він входить, щоб молитися, як і Іцхак, тобто виправляти поле, яке є малхут. Але обманював себе стосовно наміру, який мав би бути задля «володіння Єдиного», інакше кажучи, заради небес, - а був він, насправді, «аби грабувати людей». А це означає, що як і Адам а-Рішон пограбував, як сказано вище, що був злодієм, так само і Ейсав усе робив для особистої користі, що і зветься, що грабував людей.

Тому людина, яка входить в духовну роботу, тобто щоб з усього робити святість, вона повинна бути обережною стосовно зовнішнього. Щоб не обманювала себе в час виконання практичних дій, що є роботою ло лішма. І повинна вона сказати своєму тілу: я дію наразі в Торі та заповідях ло лішма, і бажаю я завдяки цьому прийти до того, щоб спрямувати намір на лішма. І вона вірить в слова мудреців, які сказали: «Завжди хай займається людина Торою та заповідями ло лішма», - а із ло лішма я хочу прийти до лішма. І вона вірить вірою мудреців, які сказали: «Світло, що в ній, повертає до добра». І удостоїться цього.