Сутність науки кабала

(переклад з івриту)

Перш ніж розпочати пояснення історії науки кабала, якою багато хто вже займався, визнав я за необхідне спочатку добре роз'яснити саму суть цієї науки, бо на мою думку, мало тих, хто це знає. І, зрозуміло, не можна говорити про історію будь-якого предмета перш, ніж ми не познайомимося з самою цією річчю – що воно таке?

 І хоч знання це широке й глибоке надзвичайно, разом з цим, я докладу всіх сил і знань, що придбав в цій області, дати автентичне пояснення і висвітлити його з усіх боків, способом, достатнім кожному, аби міг він дістати з нього правильні й правдиві висновки, - як воно є насправді. Не залишаючи можливості тим, хто вивчає, ввести себе в оману, що є надто звичайним при вивченні таких речей.

 Що є основою цієї науки?

 Питання це, звичайно, виникає у кожної розумної людини. І щоб дати задовільну відповідь на це питання, я наведу визначення точне та надійне.

Мудрість ця є не більше й не менше, як порядок коренів, що спускаються за причинно-наслідковим принципом, за законами постійними й абсолютними, які поєднуються і спрямовуються на одну, дуже піднесену, мету, що визначається як "розкриття Творця Його створінням в цьому світі".

І в цьому існує загальне та індивідуальне:

"Загальне" означає, що все людство повинно в кінці, неминуче і з абсолютною необхідністю дійти до такого надзвичайного рівня розвитку, як сказано: "І сповнена земля знанням Творця, як води покривають море" (Ішайягу, 11), "І не навчатимуть більше людина ближнього свого і чоловік брата свого, говорячи: "Пізнайте Творця", бо всі знатимуть Мене від малого їхнього до великого серед них" (Ірміягу, 31), і говориться: "І не ховатиметься більше твій Учитель, і будуть очі твої бачити Вчителя твого" (Ішайягу, 30).

"Особисте" означає: ще до стану довершеності всього людства, в кожному з поколінь цей стан існує також і для обраних одиниць.

Це ті окремі особистості, які удостоїлися в кожному поколінні певних ступенів в справі розкриття Творця. І це пророки і люди визначні. Як сказано мудрецями: "Немає покоління, в якому не було б таких, як Авраам, Іцхак та Яаков" (Берешит Раба, 74). Отже ясно, що розкриття властивостей Творця відбувається завжди, в кожному з поколінь, як сказали мудреці, компетентні в цьому, і ми покладаємося на їхні слова.

Численність парцуфів, сфірот та світів

 Однак згідно зі сказаним виникає питання: оскільки, як з’ясувалося, у цієї науки є лише одна, особлива, роль, то до чого тут численність парцуфів та сфірот, і всіх мінливих зв’язків, котрими сповнені книги з кабали?

Проте, якщо візьмеш якесь тіло невеличкої живої істоти, вся функція якої лише живити себе щоб проіснувати в світі якийсь час, достатній щоб породити й дати існування подібним собі, - то подивись, і побачиш в ньому складне з'єднання з тисячі тисяч волокон і жил, як це дослідили і встановили фізіологи та анатоми. І ще тисячі десятків тисяч є там того, що невідомо поки що дослідникам. І з цього зможеш провести аналогію, - яка численність складників та каналів повинні з’єднатися, аби утворити і проявити ту піднесену мету.

  Дві системи: зверху вниз і знизу вгору.

 Отже, наука кабала, загалом, поділяється на дві паралельні системи, що рівні між собою як дві краплі води, і немає між ними іншої різниці, крім тієї, що перша система розповсюджується згори вниз, до нашого світу, а друга система починається з цього світу і йде знизу вгору, точно тими ж путями та сполученнями, що позначені їхніми коренями, коли ті з’являлися та проявлялися згори вниз.

Тож ось:

Система 1 мовою кабали зветься "порядок сходження світів, парцуфів та сфірот у всіх їхніх станах, постійних чи змінних".

А система 2 зветься "осягнення, або ступені пророцтва та духу святості". І людина, яка удостоїлася цього, зобов’язана йти тими ж підходами та шляхами, і осягати кожну деталь і кожну сходинку, потроху, точнісінько за тими ж законами, що відбилися в них з часів їхнього утворення згори вниз.

І це тому, що розкриття всесильності Творця не є чимось, що з’являється в один раз, як це при розкритті речей матеріальних. А поступово проявляється впродовж певного часу, котрий залежить від чистоти того, хто осягає. Аж поки не розкриються йому всі численні сходинки, налаштовані завчасно, за природою своєю – згори вниз. А позаяк вони опоряджені й осягаються одна за одною і кожна все вище, як щаблі сходів, називаються через це "ступенями".      

Абстрактні назви

  Багато хто вважає, що всі слова та назви, що зустрічаються в науці кабала, належать до розряду абстрактних, і це тому, що кабала вивчає зв'язок з Творцем і духовну реальність, котрі вище простору та часу, куди навіть уява не сягає.

І тому було вирішено, що все, що говориться про ці феномени, напевно, є лише абстрактними назвами. Або й ще гірше, - більш піднесеними та неосяжними від абстрактних назв, оскільки апріорі вони  позбавлені основ, які можна уявити.

Але це не є правдою. Зовсім навпаки, кабала не користується іменами і назвами інакше, як лише з боку їхньої реальності та справжньої дійсності. І це є залізним правилом всіх мудреців кабали. "Те, що не осягнемо, не будемо називати іменем і словом".

І тут ти повинен зрозуміти, що слово "осягнення" означає вищий щабель в розумінні.

І воно взято з вислову "коли досягне рука твоя". Тобто, поки річ не з’ясована перед очима з абсолютною повнотою, як ніби тримаєш це в руках, кабалісти не називають це осягненням, а дають інші назви, як розуміння, знання тощо.

 Реальність, що існує в науці кабала

 Але і в матеріальній дійсності, що постає в наших відчуттях, також існують реальні речі, попри те, що немає в нас ні сприйняття їхньої сутності, ні уяви про неї. Такі, як електрика, магнетизм і подібні, звані "флюїдами". Разом з цим, хто скаже, що назви ці нереальні, в той час, коли ми достатньо знайомі з їхніми проявами. І нас зовсім не обходить те, що ми абсолютно не сприймаємо суть предмета, тобто електрику як таку.  А назва ця настільки реальна та близька нам, - не менш ніж якби цілком була сприйнята нашими відчуттями. Так, що навіть малі діти знайомі з цією назвою, "електрика", так само як знайомі з назвами "хліб", "цукор" тощо.

І не тільки це, а якби захотів би ти трохи втомити клі свого пізнання, я б сказав тобі, що загалом, як щодо Творця немає жодного сприйняття та осягнення, абсолютно, в точно тій же мірі немає жодного осягнення окремішньої сутності в усіх Його створіннях. І навіть матеріальних, які можна відчути на дотик.

Так, що все наше знайомство з нашими друзями та близькими людьми, в тому "світі дії", що перед нами, є не більше ніж "знайомство з проявами", які починають діяти й народжуватися зі взаємодії при контакті з ними наших відчуттів, котрі повністю задовольняють нас, незважаючи на те, що немає в нас ніякого осягнення суті носія.

І ще більш за це, бо навіть щодо сутності самого себе також не маєш ти жодного сприйняття й осягнення. А все, що відомо тобі про сутність самого себе є не більше ніж порядок проявів, що походять від твоєї сутності.

Отже, відтепер зможеш легко зрозуміти, що всі назви та імена, що зустрічаються в книгах кабали, також є реальними та істинними, попри те що ми не маємо жодної уяви щодо їхніх носіїв. Тому що ті, хто ними займаються, цілковито забезпечені повним знайомством, абсолютно повністю. Тобто, також лише знайомство з проявами, що починають діяти й народжуватися зі взаємодії вищого світла з тими, хто його осягає.

Проте, цього повністю досить і доволі. Бо є правило: "Все, що має міру і походить з Його вищого управління, набуваючи дійсності та природи створіння, сприймається як повністю задовільне". Так, як не виникне в людини потреби в шостому пальці у п’ястку, бо п’яти пальців їй цілком достатньо.

Матеріальні визначення і тілесні назви, що в книгах кабали

Будь-якій розсудливій людині зрозуміло, що там, де мова йде про речі духовні, - годі й згадувати, коли про властивості Творця, - не маємо ми ані букв, ані слів, щоб висловлюватись про це. Адже весь наш словниковий запас - ніщо інше, як сполучення знаків уяви та відчуттів. І як можна покладатися на нього там, де немає місця ні уяві, ні відчуттям нашого світу?

Навіть якщо взяти найвитонченіше слово, яким тільки й можна користуватися в таких випадках, наприклад, слова "вище світло", або навіть "просте світло", то це також речі уявні, запозичені у світла сонця, або світла свічки, або світла відчутного задоволення, що виникає в людині, коли випадає їй новий спосіб розв’язання якогось сумніву. І як можливо користуватися ними, коли йдеться про духовне й про шляхи Творця, адже вони представлять читачам марноту та фальш?

А тим більше там, де ми повинні розкрити цими словами якесь знання в плані обговорення, яке ведеться в наукових дослідженнях. Адже тут знавець мусить користуватися для тих, хто вивчає, з надзвичайною точністю, абсолютно правильними визначеннями.

І якщо мудрець помилиться навіть в одному невдалому слові, то цим призведе до плутанини в знаннях для тих, хто вивчає. І вони не зрозуміють сказане до і після цього слова і все, що пов'язане з цим словом, як відомо всім, хто уважно читає кабалістичні книги.

І якщо так, подивуйся, як можна мудрецям кабали користуватися фальшивими словами, і ними пояснювати зв’язки цієї науки? Адже, як відомо, фальшиві слова нічого в собі не містять, бо в брехні немає ні ніг, ні можливості встояти. Проте, тут треба, щоб ти знав спочатку закон кореня й гілки у відношеннях між світами.

Закон кореня і гілки відносно світів

Визначено мудрецями кабали, що чотири світи, звані Ацилут, Брія, Єцира і Асія, починаючи з першого, найвищого, що називається Ацилут, і до цього матеріального, відчутного світу, званого Асія, мають однакову будову, що повністю збігається в усіх деталях. Тобто, реальність і всі її прояви, що існують в першому світі, - всі вони існують і в другому, розташованому під ним, світі, без будь-яких змін. І так у всіх наступних світах аж до цього світу, що відчувається нами. І немає між ними ніякої відмінності, окрім лиш різниці в рівнях, що розуміється лише щодо матеріалу деталей дійсності, що в кожному зі світів.

Так, що матеріал складових частин дійсності, які є в першому, найвищому, світі, є матеріалом найчистішим від усіх, нижчих за нього. А матеріал складників дійсності, що в другому світі, є грубішим від таких у першому світі, але чистіший від усіх, що нижчі за ступенями. І таким же чином до цього світу, що перед нами, в якому матеріал складових частин дійсності є найбільш грубим та потьмареним за всі світи, що передували йому.

Проте, форми складників дійсності та їхні деталі є рівними в кожному зі світів, кількісно та якісно, без жодних змін.

І уподібнили це тому, як це в печатці та її відбитку, де всі форми, що існують в печатці, переходять повністю, в усіх подробицях та деталях до того, що відбивається нею.

Так воно в світах, де кожний нижчий світ відбивається світом, вищим за нього. І тому всі форми, що є в вищому світі, в усій їхній кількості та якості, копіюються повністю та з’являються також в нижчому світі. Так, що немає деталей або станів дійсності, в нижчому світі, яких не знайдеш у світі, вищому за нього, подібних і рівних, як дві краплі води.

І називаються "корінь та гілка". Тобто, що та деталь, яка існує в нижчому світі, визначається як гілка відносно її зразку, що існує, представлений у вищому світі, і є коренем тієї деталі в нижньому. Тому що звідти була відбита і отримала існування ця деталь в нижчому світі.

Ось що мали на увазі мудреці, коли сказали: "Немає жодної травинки внизу, в якої немає долі й наглядача вгорі, що б’є її і говорить їй: "Рости!"

Тобто, корінь, що зветься "доля", примушує її зростати і набувати своїх властивостей, з боку кількості та якості, за принципом печатки та відбитку від неї, як сказано вище. І це є законом кореня та гілки, який існує стосовно всіх деталей і станів дійсності в кожному зі світів, по відношенню до світу, вищого щодо них.

Мова кабалістів - це мова гілок

Означає це, - згідно з тим, як ці гілки вказують на свої корені, котрі є їхніми еталонами, що неодмінно існують у вищому світі. Бо немає нічого, що існувало б в нижчому світі, що не походило б і не приходило зі світу, вищого за нього. За принципом печатки та відбитку, як пояснено вище.

Через це корінь, що в вищому світі, накладає обов’язок на свою гілку, що в нижчому світі, щоб розкрилася в ній вся його форма та властивості. Так, як казали мудреці, що доля, яка в вищому світі, ставиться до травинки, що в нижньому, - б’є ту травинку і примушує зростати за певним порядком дій. І через це виходить, що кожна з гілок в цьому світі чітко визначає свій оригінал, що існує в вищому світі.

Тому знайшли собі кабалісти словниковий запас, ясний і налаштований їм перед очима, достатній та повний щоб бути розмовною мовою між ними, на диво відмінною. Щоб могли обговорювати між собою вищі духовні корені, що в вищих світах. Тобто, тим, що нагадують своїм товаришам лише нижню гілку, відчутну, що в цьому світі, добре знану для матеріальних відчуттів. А слухачі розуміють, базуючись на своєму знанні, вищий корінь, на який ця матеріальна гілка вказує. Адже вона належить до нього, оскільки є його відбитком.

Так, що всі деталі сущого в створінні що відчуваємо, і всі їхні стани, стали для них абсолютно певними словами і назвами, що вказують на їхні високі корені, вищі й духовні. І попри те, що коли йдеться про духовне, неможливо виразити це жодним словом і виразом, оскільки воно вище за всяку уяву, все ж здобули собі можливість виразити їх через їхні гілки, налаштовані для наших відчуттів тут, в нашому відчутному світі, як було пояснено.

І це вся природа розмовної мови кабалістів, котрою вони розкривають їхні духовні осягнення один одному і з покоління в покоління, як усно так і письмово. І абсолютно достатньо розуміють один одного в повній і точній мірі, яка потрібна для дискусій в наукових дослідженнях. Тобто, в точних визначеннях, в яких не можна помилитися. Тому що кожна гілка має природне визначення, повністю притаманне саме їй. І, само собою, цим абсолютно точним визначенням вказує також на свій корінь, що в вищому світі.

І знай, що ця мова гілок науки кабала найбільш зручна для пояснення понять цієї науки, в порівнянні з будь-якими звичайними нашими мовами. Як відомо з номіналізму, мови значно спотворилися в устах мас. Тобто через численне вживання при користуванні словами все більше вихолощується їхній точний зміст. І тому, як відомо, утворюються великі труднощі в передачі точних думок від одного до іншого, як усно так і письмово.

У той час як в "мові гілок кабали", яка взята з назв створінь та їхніх станів, що опоряджені й постають нам перед очима, визначені законами природи, що не зазнають змін повік, - ніколи не трапиться слухачам і читачам помилитися в розумінні слів, що пропонуються їм, оскільки рамки природи є абсолютно незмінними, - закон непорушний.

Передача з вуст кабаліста тому, хто сприймає, розуміючи зі свого знання

Так писав Рамбам в передмові до його коментаря на Тору, і писав також рав Хаїм Віталь в главі про кроки. І ось ці слова: "І хай знають ті, хто вчаться, що не зрозуміють жодного слова з усього, що в цих зшитках інакше, як при передачі цього від мудреця кабали тому, хто мудрий і розуміє зі свого знання". А також слова мудреців (трактат Хаґіґа, 11:2): "Не вивчають систему створіння на самоті інакше, як лиш коли він дійсно мудрий і розуміє зі свого знання".

Отже, добре зрозуміло сказане ними, що потрібно отримувати з уст мудреця-кабаліста. Проте, що за обов’язок, коли ще й учень перш повинен бути мудрим і таким, що розуміє з власного знання? А якщо не так, навіть хай буде найбільшим в світі праведником, заборонено його навчати! І ще, - якщо він вже мудрий і розуміє зі свого знання, коли так, то адже немає йому потреби знову вчитися в інших?

А зі сказаного вище зрозумієш їхні слова в повній простоті. Адже пояснено, що усіма словами й виразами, вимовленими нашими вустами, неможливо пояснити ними жодного слова з духовних понять, що належать до Всесильного, котрі вище за уявні місце і час. Однак, існує особлива мова для тих понять, і це – "мова гілок", де речі вказують на своє відношення до вищих коренів.

Проте, ця мова, попри те, що дуже придатна до своєї функції – для обговорень в наукових дослідженнях в кабалі, набагато більше ніж звичайні мови, як наведено вгорі, однак все це говориться лише якщо той, хто слухає, є сам мудрецем, тобто, знає й розуміє відношення гілок до їхніх коренів.

Бо ці відносини аніскільки не з’ясовуються у нижнього щодо вищого. Тобто, дивлячись на нижні гілки, ніяк неможливо виснувати з них ніякої паралелі та подібності, якогось прикладу у їхніх вищих коренях. А навпаки, з вищого має вивчатися нижній. Тобто, спочатку треба осягнути вищі корені, такими, які вони в духовному, вище будь-якої уяви, - лише в чистому осягненні. А потім, коли збагнути добре вищі корені, тоді зі свого знання можна дивитися на гілки, відчутні в цьому світі, і знати, як кожна гілка належить до свого кореня в вищому світі, з усією системністю, кількісно та якісно.

А після того, як знає й гарно все це розуміє, тоді є в нього спільна мова між ним та його вчителем. Тобто, "мова гілок". Згідно з нею зможе мудрець-кабаліст передати йому всі дослідження науки, що ведуться в вищих духовних світах. І те, що отримав від своїх учителів, і ті збагачення в науці, яких домігся сам. Бо тепер є в них обох спільна мова. І розуміють один одного.

Однак, коли учень не є мудрим, який розуміє зі свого знання ту мову, тобто те, що вказують гілки в своїх коренях, абсолютно очевидно, що не в змозі вчитель пояснити йому ні єдиного слова в цій духовній науці. І годі й говорити про обговорення з ним досліджень в науці. Позаяк немає в них абсолютно спільної мови аби користуватися нею. Виходить, що вони як німі. І тому, беззаперечно, передають знання будови світу, що є наукою кабала, лише якщо учень мудрий і розуміє зі свого знання.

І маємо ще до цього запитати: звідки учень візьме мудрість, настільки, щоби пізнати взаємини між гілкою й коренем із наслідування вищим кореням?

А відповідь така, що марна тут людська допомога, тут нам треба допомога Творця! Саме той, хто удостоїться милості від Творця, того Він і наповнить хохмою, біною і даат (мудрістю, розумінням і знанням), збагнути вищі осягнення. І знайти допомогу в цьому від "плоті й крові" ніяк неможливо. Тому, після того, як знайшов милість в очах Творця і удостоївся вищого осягнення, - тоді готовий прийти й отримати від обсягів науки кабала, з вуст мудреця-кабаліста. Бо лише тепер є в нього з ним спільна мова, і не раніше.

 Назви, чужі людському духу

 З огляду на вищесказане зрозумій те, що зустрічаються іноді в книгах кабали назви та визначення, вельми чужі духові людському. І вони найбільш часто зустрічаються в основних книгах по кабалі, котрими є книги Зоар та Тікунім, і книги Арі. І це дуже вражає: навіщо було їм, цим мудрецям, користуватися такими низькими назвами для виразу таких піднесених та святих ідей?

Однак, після того, як ти здобув собі знання, наведені вище, це стає тобі дійсно зрозумілим. Бо з’ясовується, що ніяк неможливо користуватися при поясненні цієї науки жодною іншою мовою й словом у світі, крім найпридатнішої для цього "мови гілок", через взаємозв’язок гілок з їхніми вищими коренями.  

І тому, ясно само собою, що неможливо облишити якусь гілку, або якийсь зі станів гілки, через її низький рівень, і не користатися нею для вираження будь-якого бажаного поняття з-поміж всіх зв’язків цієї науки, тому що не знайдеться в нашому світі жодної іншої гілки, котру можно було б узяти замість неї. Бо як не живляться дві волосини з однієї лунки, так само не маємо ми двох гілок, що відносилися б до одного кореня.

Так, що коли облишимо якийсь випадок, не користуючись ним, виходить, - мало того, що ми втрачаємо відповідне духовне осягнення в вищому світі, бо не маємо ми жодного іншого слова замість цього, щоб вказати на той корінь, - але це ще й завдасть шкоди всій цій науці, в усьому її обсягу. Адже втрачена нами одна ланка з загального ланцюга всієї науки, зв’язана з тим поняттям.

Тому виходить, що надає хибності всій науці. Бо немає іншої науки серед наук світу, в якій поняття були б так щільно зв’язаними одне з одним принципами причини й наслідку, попереднього й наступного, як в науці кабала. Яка зв’язана з початку до кінця, буквально ланка до ланки, як довгий ланцюжок. Так, що коли ховається від нас тимчасово невеличке знання, меркне для нас вся цілком наука, оскільки всі її поняття міцно зв’язані одне з одним, і змикаються буквально в одне ціле.

 Відтепер, немає жодного дива в тому, що кабалісти користуються іноді невідповідними назвами. Бо не мають вони свободи вибору щодо назв, щоб заміняти та обмінювати зле на добре, або добре на зле. А змушені завжди наводити точно ту гілку або стан, що вказує пальцем на свій вищий корінь, в повній, необхідній для справи, мірі. І також мусять формулювати детальніше, так, щоб достатньо було для точного визначення для товаришів своїх, що читають.