Бней Барух Академія кабали

В Зоар, в главі Шемот, написано так: "Рабі Хія почав: "Не їж хліба недоброзичливця, тому що хліб або задоволення - від тієї людини, яка недоброзичлива (букв. "зле око"), і не варто їсти та втішатися від цього. І якби Ісраель, коли спустилися в Єгипет, не куштували б хліба єгиптян, не були б залишені в єгипетському вигнанні, і не могли б завдати їм зла". І ще говорить так: "Бо немає іншого злого хліба в світі крім хліба недоброзичливця. Що написано? "І не могли єгиптяни їсти хліба з євреями, бо гидота це для єгиптян". Тобто, не могли бачити, як євреї їдять. Це й є хліб недоброзичливця", кінець цитати.

І треба зрозуміти, заборону "хліба недоброзичливця". Настільки [cувору], що якби Ісраель не куштували б хліба єгиптян, не залишилися б у вигнанні. Це дуже дивно, - який зв’язок "хліба недоброзичливця" з вигнанням? Тобто, чому це призводить до того, щоб були в вигнанні за це. Адже виходить, що це сувора заборона, то чи є це в заборонних заповідях Тори, чи в заповідях від мудреців, що за це належить бути в вигнанні?

І для того, щоб зрозуміти це в термінах духовної роботи, треба пам’ятати дві речі, що перед нами. І їх треба пам’ятати завжди:

1) Мета творіння, - насолодити створіння. І це нагадує нам, що ми маємо прийти до досконалості, і удостоїтися прийти до отримання блага та насолоди, котрі є в меті творіння. А до того вважається що людина має недолік, оскільки ще не прийшла до мети творіння. І поки що вона посередині процесу роботи. А мовою кабали це називається, що людина повинна удостоїтись досягти "НАРАНХАЙ кореня своєї душі".

2) Виправлення створіння. Оскільки розбіжність властивостей утворює роз’єднання, а людину створено аби змогла б отримати добро та насолоду, то неодмінно мусить бути в неї бажання та прагнення отримати насолоду, і це бажання отримувати відділяє її від Кореня, бо Творець бажає віддавати, а у створінь є бажання отримувати, і це спричиняє розлад, який віддаляє створіння від Творця. Тому утворено виправлення, зване "скорочення та приховання", коли створіння не можуть відчути свого Кореня, тобто "Хто створив їх", до того, як виправляють роз’єднання.

І написано (у «Вступі в науку кабала») так: "І ось, ти знаходиш, як ця душа, що є світлом життя, одягнена в тіло, походить "суще з сущого" буквально з Його сутності, і, проходячи чотири світи АБЄА, вона все більше віддаляється від світла Його обличчя, аж поки приходить у клі, призначене їй, що зветься "тіло". І при тому, що світло, що в ній, дуже зменшується, до того, що не видно більше в ньому кореня, з якого вийшло, разом з цим, заняттями в Торі та заповідях заради принесення задоволення Творцю, воно все більше очищує своє клі, зване "тілом", аж поки стає воно гідним отримати велике світло в повній мірі, включеній в задум творіння в час, коли творив його".

І зі сказаного зрозуміємо, що наша робота – вийти з егоїстичного отримання, тобто здобутки наші, те, що ми забезпечуємо наше тіло, аби воно жило, і щоб могло втішатися життям, - будуть не від того, що бажання отримувати для себе відчуватиме задоволення. Бо воно зветься "недоброзичливцем" (букв. "зле око"), тобто, що не бажає бути у віддачі, а все його прагнення – отримувати собі, що це зветься "недоброзичливим", бо не бажає дати щось іншим, а все занурено у себелюбство.

І це зветься "недоброзичливцем", і тому, оскільки харчі, які їсть людина, звуться "хліб", - заборонено людині насолоджуватися цим хлібом, бо він є "хлібом недоброзичливця". Тобто, людина втішається та живить серце своє хлібом "недоброзичливця". Іншими словами, те, від чого "недоброзичливець" насолоджується, - це буде втіхою для людини. Отже, те, від чого насолоджується бажання отримувати, зване "недоброзичливцем", і вся його радість та втіха від того, що й людина це отримуватиме, - то людина не згодна це прийняти, оскільки така насолода спричинює їй бути відокремленою від святості через розбіжність властивостей, як зазначено вище.

І з цього зрозуміємо те, що запитували, - що це за настільки сувора заборона така "не їж хліба недоброзичливця", що через це залишилися Ісраель у вигнанні, як говорить: "І якби, коли спустилися Ісраель до Єгипту, не куштували б хліб єгиптян, не були б залишені в єгипетському вигнанні". Оскільки "вигнанням" це явище зветься тому, що народ Ісраеля могли працювати не ради віддачі Творцю, а лише щоб отримати самим. І це називається "єгипетським вигнанням", - тому що не могли вийти з-під їхньої влади, а панувало егоїстичне бажання отримувати. Тому говорить Зоар, що якби, коли спустилися в Єгипет, береглися б щоб не їсти, тобто, діставати втіху від того, чим насолоджуються єгиптяни, означає – "від недоброзичливця", котрим є бажання отримувати собі, - не потрапили б під їхню владу, у вигнання.

Виходить, що суворість заборони недоброзичливця в тому, що його хліб – весь заради отримання, і це спричиняє все відокремлення від святості. І в цьому полягає вся заборона "Не їж хліба недоброзичливця". Тобто, вся наша робота в Торі і заповідях - щоб вийти з вигнання в бажання отримувати заради себе. Отже, під час виконання Тори і заповідей ми повинні спрямовувати намір, щоб нашою винагородою було те, що завдяки цьому удостоїмося вийти з вигнання і поневолення у бажання отримувати заради себе і зможемо робити все так, щоб з цього зростала радість для Творця. А іншої винагороди за роботу в Торі і заповідях ми не вимагаємо.

Тобто, ми хочемо заслужити того, щоб відчути, в час, коли займаємося Торою та заповідями, що служимо Царю великому й важливому, і щоби була в нас при цьому любов до Творця, від того, що ми відчуваємо Його піднесеність. І все задоволення наше буде від того, що ми обслуговуємо Творця, - це буде нашою винагородою, а не те, що Він дасть нам якусь платню за роботу. А щоб відчули ми, що робота сама є оплатою, і немає більшої винагороди в світі ніж те, коли ми удостоюємось служити Творцеві.

А от "хліб єгиптян", він, в плані духовної роботи, буквально навпаки, як написано: "Бо не могли єгиптяни їсти хліб з євреями, бо це гидота для єгиптян". "Бо гидота" – це від вислову: "Гидкий для єгиптян будь-який пастух дрібної худоби". Що означає, - мерзенні були в їхньому сприйнятті пастухи. Тому пояснення таке, що єгиптяни гидилися їжею євреїв, бо в євреїв увесь хліб, тобто, їжа, була заради віддачі, а у єгиптян увесь хліб був як "недоброзичливий", тобто – отримання. І коли почули, що хліб євреїв – віддача, то справа віддачі гидка та зневажена, бо коли треба робити щось ради віддачі, а не отримувати для своєї користі, - ця робота була ницою у них. І не відчували в цьому ніякого смаку.

Тому, коли єгиптяни лиш тільки чули про те, що треба працювати ради віддачі, вони починали відчувати, що мають принижувати себе. Тобто, все їхнє знання зобов’язує, що людина має дбати про власну користь, а те, з чого не вийде нічого для власної користі, вони нездатні робити. Тому тіло, коли воно під владою єгиптян, якщо воно чує навіть легкий натяк, що треба віддавати, відразу воно зневажає цю роботу, і стверджує, що воно поки що в повному розумі, і не підкориться, щоб їсти хліб євреїв, бо для нього цей хліб – хліб гидоти, оскільки цей хліб протирічить знанню.