Шлях Тори і шлях страждання. 

Вибір хорошого оточення.

Обираємо свій шлях виправлення

...ми з’ясували, що є два способи у шляхів вищого управління, аби гарантувати людині, щоб прийшла до кінцевої доброї мети. І це: шлях страждань, і шлях Тори. І вся ясність, як ми там говорили, котра є на шляху Тори, витікає з того, що ті ясні усвідомлення, що проявилися і реалізувалися, і побачені були наочно, є результатом великої та довгої низки життєвих подій пророків і видатних людей. І ось, людина, приходить і користується ними в усіх їхніх особливостях, і отримує користь з їх допомогою, неначебто ті усвідомлення були результатом її власних життєвих подій.

Отже, ти бачиш наочно, що людина звільняється від усіх тих гірких випробувань, котрі мають статися з нею, аж поки розвинеться в ній самій той ясний розум, і якщо так, - звільняється від страждань а також і час виграє.

І можна порівняти це з хворим, котрий не бажає дослухатися до поради лікаря, аж поки сам зрозуміє як саме лікарська порада вилікує її. І тому починає сам вивчати медицину. Адже він може вмерти від своєї хвороби ще до того, як встигне зрозуміти медичну науку.

Такий він, шлях страждань порівняно зі шляхом Тори. Бо той, хто не вірить знанням, котрі Тора та пророцтво радять людині прийняти без власного розуміння, той вимушений сам дійти тих же висновків, тобто лише шляхом низки причин і наслідків у життєвих подіях, котрі є випробуваннями, що дуже прискорюють розвиток в людях усвідомлення зла, як уже пояснювалось. І не через вибір самої людини, а тільки завдяки її зусиллям здобути собі добре оточення, котре приводить її до цих думок і дій.

- Бааль Сулам “Свобода волі”

Зростання прагнення до духовності

Є в людини внутрішнє, особисте, бажання до духовного. Це означає, що навіть якщо вона буде сама, і не буде людей навколо, щоб отримала б від них враження, аби набути від них якогось бажання, тільки зі своєї власної сутності вона отримує збудження й прагне бути робітником Творця. Однак бажання, яке є в людини "від самої себе", звісно, що воно не таке вже й велике, щоб не треба було б його збільшувати, і щоб могла людина працювати ним, аби досягти духовної мети. Тому є порада, як і в матеріальному збільшити це бажання за допомоги людей іззовні, бо вони зобов’язують людину поводитися згідно з їхніми смаками й уподобаннями.

А це робиться таким чином, що вона приєднується до людей, в яких, як вона бачить, також є потреба в духовному. І ці люди, які навколо, бажанням, яке є в них, також і в ній породжують бажання, і цим вона отримує велике прагнення до духовного. Тобто, окрім того бажання, яке є в людини з самої її внутрішньої сутності, вона одержує ще й те бажання до духовного, яке вони породжують в ній. І тоді людина досягає великого бажання, щоб змогла дійти до мети.

- Рабаш, стаття 13 (1985) "Твердине, оплот спасіння мого"

Допомога одне одному

...ми потребуємо оточення, тобто спільноти людей, де були б усі однієї думки, - що треба досягнути повної віри. І тільки це може спасти людину від поглядів, які побутують у загалі. І тоді кожний підсилює іншого у прагненні прийти до стану повної віри, і [в тому,] що здатний він надати задоволення Творцеві, і що це буде все його прагнення.

- Рабаш, стаття 37 (1985) "Хто свідчить про людину"

Просте - не означає легко

...коли зважити на пояснене вище, питання це виявляється дуже простим, і варто, щоб дотримувався б цього кожен з нас. Бо при тому, що є в кожного «особиста основа», все ж сили її не проявляються дієво інакше, як тільки завдяки оточенню, в котрому він перебуває. Подібно до пшеничної зернини, кинутої в землю, коли сили пшениці проявляються в дії лише через її оточення, котрим є земля, дощ і світло сонця. 

- Бааль Сулам “Свобода волі”

Семінар

Як ви розумієте поняття вибіру оточення?

Конгрес

Інформація