Урок 6: Укладення союзу в десятці
Рабаш. Стаття 31, 1987. Що таке укладення союзу в духовній роботі
Додаткові уривки з першоджерел як підготовка до уроку 6
1. Рабаш, стаття 3 (1987) «У всіх в Ісраелі є частка в майбутньому світі»
І запитав мій пан, батько й учитель: якщо двоє людей розуміють, що варто їм любити один одного, навіщо мені тоді укладення союзу? Чим допомагає те, коли чинять певну дію, наприклад, укладають угоду, і що це дає нам? Тоді й каже: це дає те, що укладення союзу має на увазі, що може з’явиться щось, що внесе розбрат між ними, тому вони й утворюють нині союз; і так само, як і зараз вони розуміють, що існує між ними любов і рівні вони між собою, то союз цей буде існувати, навіть коли потім з’являться речі, що мають внести розлад, - все одно зв’язок, який вони утворюють наразі, буде назавжди.
Тож, згідно з цим, ми повинні сказати: якщо потім з’являються якісь речі, які дійсно мають їх роз’єднати, то слід встановити, що кожен з них має йти вище свого знання, і сказати, що вони не звертають уваги на те, що бачать в своїй свідомості, а йдуть вище рівня знання. І тільки в такий спосіб може існувати і союз, і те, що між ними не буде розладу.
2. Рабаш, стаття 9 (1984) «Завжди має людина продати стельові балки дому свого»
І запитав: якщо вони обидва люблять один одного, і тоді, певна річ, обидва роблять благо один одному, то зрозуміло само собою, в час, коли любові немає між ними, бо з якоїсь причини любов ослабла, певно, що вони не роблять добро один одному. Якщо так, яка користь в укладанні союзу між ними?
А пояснення таке, що союз, який вони укладають, це не натепер, тому що зараз, в час, коли любов відчувається між ними, немає потреби для укладення союзу. А укладення союзу було з попереднім наміром на прийдешнє майбутнє. Тобто як мине час, може статись, що вони не відчуватимуть любові, як тепер, тож щоб і тоді здійснювали між собою стосунки, як раніше. І для цього й виникає укладення союзу.
І в нашій справі також, при тому, що зараз не відчувають тієї любові, яка була в час заснування групи, все ж кожний повинен подолати свою думку і йти вище знання. І тоді цим виправиться все. І кожний судитиме товариша свого на шальку заслуг.
3. Бааль Сулам Шаматі, ст. 76 «До кожного жертвоприношення свого жертвуй сіль»
Бо так ведеться в світі, що коли двоє людей роблять добро один одному, і певно, це коли любов діє між ними обома, тоді не потрібно укладення союзу. Але разом з цим ми бачимо, що прийнято між людьми саме в час, коли любов діє, укладати союз. Тоді, як сказано, підписання союзу, яке роблять, це на потім, на майбутнє.
Це означає, що укладають нині угоду: якщо надійде потім стан, коли кожен з них вважатиме, що серце жодного з них не згідне з його товаришем, але якщо є між ними угода, тоді ця угода зобов’яже їх згадати укладення союзу, яке вчинили між собою, аби залучити також і до нинішнього стану давню любов.
І це сенс сказаного: «До кожного жертвоприношення свого жертвуй сіль», тобто будь-яке зближення в роботі Творця має бути на основі «союзу солі».
4. Рабаш, записка 738 «Союз солі»
«При всіх твоїх жертвоприношеннях жертвуй сіль», що є справою союзу солі, а питання союзу всупереч розуму, бо в час, коли один сприймає гарні речі від товариша, вони повинні укласти союз.
А укладення союзу потребують саме тоді, коли в кожного з них є претензії та вимоги щодо іншого, і може статися злоба та розбрат. Тоді союз, що укладають, зобов’яже їх утримувати між собою любов і єдність, бо є таке правило, коли щоразу, як виникне в когось бажання й прагнення уразити іншого, тоді повинні вони згадати укладення союзу, що зробили між собою. І це зобов’язує їх дотримуватися любові й миру.
І це пояснення «при всіх твоїх жертвоприношеннях жертвуй (такрив) сіль», що означає, що все зближення (кривут) у роботі Творця має бути за допомоги союзу солі, бо це – вся основа.
5. Рабаш, записка 471 «Ви стоїте сьогодні - 2»
Так і тоді, коли людина відчуває любов до Творця, вона розуміє, що варто облишити інші «любові» заради любові до Творця. Але потім, коли збудження в людини проходить, і не відчуває більше любові до Творця, тоді вона бажає повернутися до інших «любовей», про які вже вирішила, що варто їх покинути. Тоді людина повинна дотримуватися союзу і поводитись тим же чином, як поводилася в час відчуття любові до Творця, незважаючи на те, що зараз немає в неї жодного почуття. І тоді робота повинна бути примусовою - підкорити себе союзу, котрий уклала колись.
6. Рабаш, стаття 9 (1984) «Завжди має людина продати стельові балки дому свого»
Якщо є громада, яку засновано на певних людях, і в час, коли збиралися, звісно що був хтось, хто бажав тоді зафундувати саме цю групу, і певна річ, вибирав таких людей, які придатні до цього. Тобто що є в кожного з них іскри любові до ближнього. Проте ця іскра не могла запалити світло любові, щоб світило кожній особі. Тож і умовились тоді, що через їхнє з’єднання разом, з усіх іскор вкупі, зробиться єдине велике полум’я.
Тому також і зараз, коли вона “шпигує” за ними, людина має перебороти це і сказати, що як були тоді, в час, коли заснувалась група, всі однієї думки, що повинні йти шляхом любові до ближнього, так само воно й тепер. І коли всі судитимуть на шальку заслуг кожного свого товариша, знову запалають усі іскри, і знову буде одне велике полум’я.
7. Рабаш, лист 5
…слід вам примножити товариську любов. І неможливо прийти до стану постійної любові інакше, крім як завдяки злиттю. Тобто коли поєднаєтеся обидва міцним вузлом. І це може статися лише, якщо спробуєте зняти вбрання, в котре поміщена внутрішня душа, а вбрання це зветься себелюбством. І лиш тільки це вбрання розділяє дві точки.
Тоді як, коли йдемо шляхом прямим, то з двох точок, що визначаються як «дві лінії, котрі заперечують одна одну», приходимо до середньої лінії, котра включає в себе дві лінії разом. І коли ви відчуєте, що витримуєте цю війну, тоді кожен вже знає й відчуває, що він потребує допомоги товариша свого, а без нього і його власна сила слабшає. І тоді, коли розуміють, що необхідно рятувати життя, тоді само собою кожен забуває, що є в нього тіло, про збереження котрого слід турбуватися, а обидва робляться зв’язаними однією думкою - як і чим перемогти ненависника.
8. Рабаш, стаття 34 (1989) «Що таке мир в духовній роботі»
…написано: «Як перевага світла із темряви». Тобто неможливо дістати світло, якщо немає відчуття нестачі та потреби світла.
Тому, коли людина бачить, як властивості її, що звуться «народами світу», опираються Творцю, і не може вона терпіти того ненависника Ісраеля, що в її нутрі, тоді вона робиться ревнителем Творця, і не дивиться ні на які свої падіння, і робить усе, що в її змозі, і кричить до Творця, щоби дав їй допомогу, щоб змогла перемогти грішників, що в ній.
І коли людина зміцнюється і не тікає з поля бою, тоді Творець дарує їй Свій союз, тобто укладає з нею союз, щоб був мир між нею та Творцем у тому, що вона отримує подарунок від Творця, яким є клі віддачі.
9. Зі статуту групи Рамхаля, Падуя, (1731)
Ось слова угоди, яку прийняли на себе товариші, що прийшли й підписалися, — виконувати її заради єднання Творця з Його Шхіною всі разом, бо всі вони стали як одна людина, щоб здійснювати цю працю — працю Творця, і щоб кожен з них вважався, як усі для цієї спільної праці.
І це те, що вони прийняли на себе: щоб це навчання було не з наміром отримати винагороду в жодному вигляді, ні з будь-якого очікування плати, і ні з жодною іншою думкою чи спрямуванням, борони Боже, а лише заради виправлення святої Шхіни та виправлення всього Ізраїлю — народу Господнього, щоб принести насолоду своєму Творцеві. І не буде їм із цього жодної винагороди, окрім заслуги здійснювати ще такі й інші виправлення — для єднання Творця і Його Шхіни, та для виправлення всього Ізраїлю.
Щоб це навчання не вважалося для жодного з товаришів особистим виправленням, навіть для спокути гріхів, а щоб у ньому був цілковито досконалий намір — лише на виправлення святої Шхіни та на виправлення всього Ізраїлю.
10. Зоар для всіх, глава «Ахарей мот», п.66
А ви, товариші, що тут знаходяться, як були ви в прихильній любові до цього, також і далі не розлучайтеся ви один з одним, доки Творець не зрадіє з вами разом і не покличе на вас мир, і завдяки вам настане мир в світі. Як написано: "Заради братів моїх і друзів моїх скажу: "Мир тобі!"