Урок 5: Молитва з десятки

Рабаш. Стаття 15, 1986. Молитва багатьох

Додаткові уривки з першоджерел як підготовка до уроку 5

1. Рабаш. Стаття 17,частина 2 (1984). «Порядок засідання групи». 

… спочатку,  коли збираються, повинні, насамперед, упорядкувати хвалу товаришам, важливість кожного з товаришів. І в мірі, якою оцінює велич спільноти, в цій мірі людина може поважати групу. І потім молитиметься.

Тобто кожен повинен влаштувати собі перевірку, наскільки він віддає сили заради групи. І тоді, коли бачить, що немає в нього сили зробити будь-що на користь групи, тоді є місце для молитви, щоб Творець допоміг людині, щоб дав їй силу працювати над любов’ю до ближнього.

2. Рабі Нахман із Бреслава, «Лікутей алахот».

Дім молитви називається בית הכנסת (бейт кнесет), бо там збираються всі душі через молитву, яку там промовляють. Адже молитва — це аспект душі. Тому головне місце молитви — в синагозі й у громаді. Бо основне піднесення душі та її досконалість відбуваються тоді, коли всі душі поєднуються й стають одним, і тоді вони підносяться до святості, адже святість — це єдність. Тому молитва, яка є аспектом душі, у своїй основі залежить від об’єднання душ. Через це перед молитвою потрібно прийняти на себе заповідь-наказ «Люби ближнього свого, як самого себе», бо неможливо промовляти слова молитви інакше, ніж через мир, коли людина з’єднується з усіма душами Ізраїлю. Тому головна молитва — у громаді, а не наодинці, щоб кожен не був відокремлений сам по собі, бо це протилежне святості. Навпаки, потрібно поєднати святу громаду й стати як одне ціле. Це і є молитва багатьох — саме в синагозі, де душі збираються й об’єднуються. У цьому — досконалість молитви.

3. «Врата кругообігів», передмова, п.38.

Мій Учитель, нехай буде благословенна його пам’ять, застеріг мене і всіх товаришів, які були з ним у тій спільноті, щоб перед ранковою молитвою ми приймали на себе заповідь-наказ «Люби ближнього свого, як самого себе» і мали намір любити кожного з Ізраїлю, як власну душу. Бо завдяки цьому його молитва підніметься, включена в усіх з Ізраїлю, і зможе піднятися та здійснити виправлення нагорі. А особливо — любов до наших товаришів: кожен із нас повинен включити себе так, ніби він є одним органом серед цих товаришів. І в цьому питанні мій Учитель, нехай буде благословенна його пам’ять, дуже наполегливо мене застеріг.

4. Рав Менахем Мендл із Кцька «Любов до світу».

Людина, яка молиться за свого товариша, стає каналом впливу, щоб передавати йому благословення, адже через неї проходить цей достаток, і тому вона неминуче отримує відповідь першою. Так стає зрозумілим вислів: «Той, хто благословляє, сам буде благословенний». Бо той, хто благословляє, стає каналом впливу, а тому й сам благословляється. […] Адже «благословення» (браха) — це мовне відгалуження від слова «бріхá», тобто канал добрих впливів. І це відбувається саме тоді, коли той, хто благословляє, і той, кого благословляють, люблять один одного і між ними є справжня та повна єдність. Тоді вони пробуджують вищий канал, через який вплив може передаватися шляхом праведника, який є дорогою.

5. Рабаш, стаття 15 (1986) «Молитва багатьох».

І з цього зрозуміємо важливість молитви багатьох, як написано: «В народі своєму я мешкаю», і Зоар каже: «І тому не повинна людина відділяти себе від народу ніколи, тому що милосердя Творця завжди перебуває на всьому народі разом». А означає це, що коли людина просить Творця, щоб дав їй келім віддачі, як сказано мудрецями: «Як Він милосердний, так і ти милосердний», то людина повинна просити за всю громаду, тому що тоді дається взнаки, що її намір – щоб Творець дав їй келім чистої віддачі, адже «Милість Творця завжди на всьому народі разом». Як відомо, «З небес (від Творця) не дають половину», що означає, що коли з небес дають достаток вниз, - це для всього суспільства. І тому людина має просити за всю громаду, оскільки весь достаток, що приходить згори, дається завжди всьому народу.

6. Рабаш, стаття 15 (1986) «Молитва багатьох».

А рада цьому така: просити за весь загал, тобто за все, як людина відчуває, що бракує загалу, і просить наповнення, тоді неможливо їй сказати, що вона відокремлюється від суспільства, тобто говорить, що належить їй більше, ніж є у всього загалу. А «в своєму народі я мешкаю». Тобто я прошу за весь загал, тому що хочу прийти до стану, коли не буду турбуватися ні про що для себе, а лише про те, щоб принести задоволення Творцю.

7. Бааль Сулам, стаття «Ще не час збирати отари».

І це сенс спільної молитви, коли не можна одному виділятися з загалу і просити за себе, навіть аби принести насолоду Створювачу своєму, а можна тільки за весь загал. [...] бо той, хто виділяється зі спільноти просити особисто за свою душу, не будує, а навпаки, накликає руйнування на душу свою, за сенсом «кожен, хто гордує» тощо. Бо неможливо уявити собі того, хто виходить з загалу, не облачившись у гординю і горе тому, хто спричинює руйнування душі своїй.

8. Рабаш, стаття 7 (1986). «Важливість молитви багатьох».

… молитва багатьох піднімається перед Творцем і Творець увінчується цією молитвою, тому що вона піднімається в кілька способів, адже один просить хасадим, а другий ґвурот, а третій – милосердя. І складається вона з кількох сторін, тобто з правої сторони й з лівої, і з середини. І оскільки вона складається з кількох характерів її сторін, робиться вона вінцем і покладається на голову «праведника, життя світів», тобто єсода, який надає всі визволення нукві, а від неї всьому загалу.

9. Зоар, Передмова до Книги Зоар, стаття «Тора і молитва».

… молитва, яку ми підносимо, є виправленням святої Шхіни, аби притягнути до неї наповнення благом, що рятує її від усіх недоліків. Саме тому всі прохання - у множині, такі як: «І даруй нас знанням Твоїм», «і поверни нас, Батьку наш, до Тори Твоєї».

Адже молитва підноситься за спільність Ісраеля, і все, що є в святій Шхіні, є у всього Ісраеля. І все, що їй бракує, бракує всьому Ісраелю. Таким чином, коли ми молимося за весь Ісраель, ми молимося за святу Шхіну, тому що це - те ж саме. І тому перед молитвою ми повинні побачити те, чого недостає Шхіні для того, аби знати, що саме необхідно виправити в ній і чим наповнити її.

10. Рабаш, стаття 7 (1986) «Важливість молитви багатьох».

Але коли людина приходить очиститися, тобто бажає вона, щоб Творець наблизив її до Себе, і дав би їй келім віддачі, завдяки чому вона удостоїться злиття, тоді виходить, що все, в чому вище благо може розкритися, це – в «заради віддачі». Тобто бажає людина, щоб дали їй сил згори, щоб була в неї можливість бути завжди в святості, що є категорією злиття. Тоді з її молитви робиться вінець, корона Царя, тому що тоді пізнається важливість Царя. І це означає те, що каже Зоар, що молитва «робиться вінцем і покладається на голову «праведника, життя світів». Тобто єсода, який дає всі визволення й спасіння нукві, і від неї усьому загалу. Отже, завдяки молитві дається вище благо нижнім, і тоді розкривається благо й насолода. Зветься це «вінець, корона Царя», важливість Царя.