Урок 3: Що заважає нам об'єднатися насправді

Рабаш. Стаття 9 (1984). Людина завжди повинна продавати балки свого будинку

Додаткові уривки з першоджерел як підготовка до уроку 3

1. Бааль Сулам. Шаматі 172. «Перешкоди та завади»

Усі перешкоди та завади, котрі розкриваються нам і нашим очам, є ніщо інше, як зближення, коли Творець бажає наблизити нас. І всі ці перешкоди приносять нам лише наближення. Бо якби не це, було б зовсім нереальним зблизитися з Ним. Адже з боку природи немає віддалення більшого, ніж між нами, зробленими з матеріалу, і Творцем, який є вищим за все найвище. І тільки коли людина починає наближатися, тоді вона починає відчувати відстань між ними. І кожна перешкода, що долається людиною, скорочує їй цей шлях.

(І оскільки людина звикає йти на відстані, тому, якщо кожного разу й відчуває, наскільки вона віддалена, це жодним чином не приводить її до жодних змін в процесі. Оскільки знає це заздалегідь, що вона йде віддалік. Тому що це правда, що відстань між нами і Творцем, – немає достатньо слів описати. Тому щоразу, коли людина відчуває віддалення в мірі більшій, ніж думала, це зовсім її не дратує).

 

2. Антологія рабі Нахмана з Бреслава. Останнє видання, стаття 48

Коли людина вступає в духовну роботу, зазвичай їй дають відчути віддалення, і здається їй, ніби її відштовхують згори й не дозволяють їй приступити до роботи Творця. Але насправді все віддалення — це лише наближення. І потрібне дуже велике укріплення, щоб не впасти духом, бачачи, що минають багато днів і років, коли вона докладає величезних зусиль у духовній роботі, але досі дуже далека від неї й навіть ще не почала входити у ворота святості… І здається їй, ніби Творець узагалі не помічає її і зовсім не бажає її роботи. Адже вона бачить, що щоразу кричить, просить і благає Творця допомогти їй у роботі, і попри все вона поки що дуже далека від неї. А тому їй здається, що Творець узагалі не дивиться на неї й не звертає уваги, бо Творець її не хоче. Виходить, що потрібна велика стійкість, щоб як слід укріпити себе й не надавати всьому цьому значення, адже насправді все віддалення — це лише наближення. І всі праведники також пройшли через усе це.

 

3. Бааль Сулам. Шаматі 15. «Що таке чужі боги в духовній роботі»

А опір тіла набуває в людині форми сторонніх думок. І воно з’являється і запитує «хто» і «що». За цими питаннями людина визначає, що напевно всі їх посилає їй сітра ахра, аби завадити їй в духовній роботі.

І сказав, що якщо людина говорить, що вони приходять від сітра ахри, тоді вона порушує те, що написано: «Не роби інших богів переді Мною».

А сенс в тому, що людина повинна вірити, що це приходить їй від святої Шхіни, бо «Немає нікого, крім Нього». І це Шхіна показує людині її справжній стан в її просуванні шляхами Творця, саме тим, що посилає їй ці питання, що звуться чужими думками. Тобто завдяки цим чужим думкам вона бачить, як людина розв’язує ці питання, що характеризуються як чужі думки. І при всьому цьому людина повинна знати свій справжній стан у духовній роботі, щоб знати, як діяти.

 

4. Рабаш. Стаття 29 (1986) «Лішма і ло-лішма»

…коли вона (людина) бачить, що віддалена від духовного, тоді починає думати: «Чого дійсно від мене бажають і що на мене покладено робити, і до якої мети я маю прийти?» І бачить себе, що немає в її розпорядженні ніякої сили до роботи. І знаходить себе в стані «між небом і землею». І може людина зміцнитися тільки коли Творець зможе їй допомогти, тоді як сама, зі свого боку, пропала.

І про це сказано (Ішайя, 40:31): «І ті, хто сподіваються на Творця, перемінять силу». Тобто ті люди, що надіються на Творця. Означає це, що вони бачать, що немає нікого іншого в світі, хто міг би допомогти їм щоразу перемінити силу на нову. Виходить, що падіння, воно є, навпаки, підйомом. Тобто завдяки цьому падінню, що вони відчувають, це дає їм піднятися рівнем, оскільки «немає світла без клі».

 

5. Бааль Сулам. Шаматі 1. «Немає нікого крім Нього»

…вона (людина) має уявити собі, наприклад, що є в когось біль у будь-якому маленькому органі, але відчувається біль головним чином у мозку та серці, адже серце й мозок є загальною суттю людини. І ясно, що не можна порівняти відчуття окремого органа – і тіла людини в цілому, де в основному й відчувається біль.

Так само і біль, який відчуває людина від того, що вона віддалена від Творця. І оскільки людина є лише окремим органом святої Шхіни, адже свята Шхіна є сукупністю душ Ісраеля, тому не подібне відчуття особистого болю відчуттю загального болю. Це означає, що є горе Шхіні через те, що органи її віддалені від неї, і вона не може дати живлення своїм органам.

(І треба сказати, що це є висловом мудреців: «Коли людина тужить, Шхіна що говорить? – Важко голові моїй»). І тим, що, тужачи про віддалення, думає не про себе, вона рятується від падіння в тенета бажання отримувати для себе, що було б відокремленням від святості.

 

6. Бааль Сулам. Лист 4

…і не бракує тобі нічого, а лише вийти в «поле, яке благословив Творець», і зібрати всі ті розпорошені органи, що відокремилися від твоєї душі, і поєднати їх в одне тіло, і в це довершене тіло вселить Творець свою Шхіну, в ньому на постійно і без жодних перерв. І витік великого розуміння і вищі потоки світла будуть як джерело, що не припиняється. 

 

7. Зоар для всіх. Глава Тецаве. Стаття «В пустелі, де бачив ти», п. 86

Немає іншого світла, окрім того, що виходить із темряви. Бо коли та сторона підкоряється, підноситься Творець угору, і зростає слава Його, і служіння Творцеві може бути лише з темряви, і благо може бути лише зі зла. І коли людина стає на лихий шлях і залишає його, тоді підноситься Творець у Своїй славі. І тому досконалість усього — це добро і зло разом, аби згодом звернутися до добра. Немає блага, яке не походило б зі зла; і в цьому блазі підноситься слава Творця. Це і є досконале служіння.

 

8. Бааль Сулам. «Передмова до Вчення про десять сфірот», п. 133

І лише найгероїчніші з них, яким міра їхнього терпіння допомогла, перемогли тих стражників, та розчинивши вхід, удостоїлися відразу зустріти царя, який призначив кожного до служби, яка тому підходила.

І зрозуміло, що відтоді й далі не було в них більше справ з тими стражниками, які збивали та відштовхували їх і робили гірким життя їхнє кілька днів і років, туди й назад при вході. Тому що удостоїлися працювати й служити перед пишнотою світла лику царя у внутрішніх приміщеннях його палацу.

 

9. Рабаш. Стаття 9 (1984) «Завжди має людина продати стельові балки дому свого»

…ми повинні вірити, що все те, що Творець дає нам, це для нашого блага. При тому, що ми маємо молитися про всяке лихо, - хай не буде згадано, - щоб Творець усунув від нас ці нещастя. Але слід нам знати, що молитва окремо, а відповідь на молитву окремо. Це означає, якщо ми зробили те, що покладено на нас зробити, тоді Творець чинить те, що є добре для нас, як притча, наведена вище. І про це сказано: “І Творець зробить те, що є добром в Його очах”.

 

10. Рабаш. 337. «Щасливий той чоловік»

«Щасливий той чоловік, якого картає Творець». І слід запитати, - чи не є метою творіння «дати благо Його створінням», а коли так, то це (вислів) суперечить меті. І можна пояснити так: відомо, що кожна гілка бажає уподібнитися своєму кореню, як написано в «Передмові до книги Зоар», адже всі у світі люблять спокій. Проте, це подібно до людини, яка тримає палицю в руці і б’є всіх, щоб працювали. Тому мусить кожен поступитися своїм покоєм, аби врятуватися від страждань, бо б’ють його палицею.

І «палиця» - це страждання, коли людина відчуває, що бракує їй чогось. Тому, коли є в людини хісарон, коли немає їй що їсти, вона змушена труждатися аби заспокоїти собі страждання голоду й таке інше. І що більшим є відчуття нестачі, то більші зусилля людина мусить докласти, аж поки досягне того, чого вона прагне.

Тому, якщо Творець дає людині страждання тим, що не має вона нічого духовного, то ці страждання зобов’язують людину докласти великих зусиль, аж поки зможе досягти духовного, якого, як вона відчуває, їй бракує.