505. Істинне благодіяння

(переклад з івриту)

На виході суботи глави «Вайєхі».

У суботньому співі «Кожен, хто освячує...» написано: «Піднесіть свої руки святі і скажіть Вишньому, - благословен Творець, який дарував спокій народу Своєму, Ісраелю».

«І покликав сина свого, Йосефа, і сказав йому… і зроби зі мною хесед (благодіяння) та істину». І пояснив Раші: «Істинне благодіяння, це коли не сподівається на оплату за нього». І незрозуміло, чому покликав тільки Йосефа. І відповів: «Тому що в того були можливості». «І наказали передати Йосефу, - батько твій наказав перед своєю смертю, кажучи: «Так скажіть Йосефу, - пробач злочин братів твоїх» і т.д. І пояснив Раші: «Змінили факт задля миру, бо не наказував так Яаков».

«А я дав тобі на одну частку більше, ніж братам твоїм». Пояснив Раші: «Тому, що ти клопочешся, займаючись моїм похованням». Якщо так, то немає тут істинного благодіяння, і краще було б, коли хоче, щоб той виконав, то дав би йому оплату, якщо вже бажає дати йому.

Однак, тут справа в тому, що покликав саме Йосефа, щоби зробив йому благодіяння та істину. Тому що мав намір, щоб той ішов би саме цим шляхом. І мав на увазі справу з його братами, щоби не мстився їм, якщо піде шляхом, котрий не є благодіяння та істина. І на це натякнули: «Батько твій наказав перед смертю своєю».