Урок 21.  Задум творіння

1) ...Задум творіння полягає в тому, щоб насолодити створіння даруванням щедрої руки Творця. Через це вкарбовано в душі велике бажання та прагнення отримати Його світло. Адже бажання отримувати є клі (букв."посудина") для міри насолоди. І яка міра величини та сили бажання отримати світло, така ж міра насолоди та цінності, що у світлі, не менше й не більше. І вони взаємозв’язані одне з одним настільки, що неможливо їх розділити інакше, як за належністю, тобто насолода зв’язана зі світлом, а велике бажання отримувати світло притаманне створінню-одержувачу. І обидва неодмінно походять від Творця, але маємо розділяти між ними у згаданий спосіб, адже світло походить від сутності Творця (Ацмуто), тобто з’явилося воно "суще з сущого", і бажання отримувати, що включене в нього, є коренем створінь, тобто корінь абсолютно нового, що зветься появою "сущого з нічого", бо в Ацмуто немає бажання отримувати. Тому й визначається, що згадане бажання отримувати є єдиним матеріалом створіння, від початку й до кінця. Отже, всі види численних створінь і різновидів їхніх, котрим немає ліку, і шляхи управління ними, і ті, що вже розкрилися, і ті, що мають розкритися, є ніщо інше, як міри і зміни значень бажання отримувати. Також і все, що є в тих створіннях, тобто все, що одержується бажанням отримувати, яке вкарбовано в них, все це походить від Ацмуто, "суще з сущого", а зовсім не від нового створіння, "суще з нічого", бо воно зовсім не нове, а походить від вічності Творця, "суще з сущого".

2) ...І знай, що це ті світла та келім, які ми вирізняємо у вищих світах, бо вони з’являються неодмінно пов’язаними разом і спускаються разом зі щабеля на щабель. І за мірою того, як щаблі спускаються від світла обличчя Творця і віддаляються від Нього, тією ж мірою відбувається матеріалізація бажання отримувати, включеного в світло. Також можна сказати й навпаки, що в мірі огрублення бажання отримувати, що у світлі, воно все більше опускається зі ступеня на ступінь, як пояснено далі. До місця найнижчого за все, коли бажання отримувати матеріалізується там в усій необхідній мірі. І визначається це місце назвою "світ Асія", а бажання отримувати визначається як тіло людини, а світло, що отримує, визначається як міра життя в цьому тілі. Аналогічно й в інших створіннях цього світу. Отже, вся різниця між вищими світами і цим світом у тому, що поки бажання отримувати, що включене у світло Творця, не матеріалізується в остаточній формі, за визначенням воно ніби поки що перебуває в духовних світах, вищих за цей світ. А після того, як бажання отримувати грубшає остаточно, вважається, що воно вже перебуває в цьому світі.

4) А потреба в спуску бажання отримувати чотирма згаданими категоріями, що в світах АБЄА в тому, що існує велике правило щодо келім (множина слова "клі"): поширення світла і його вихід – це те, що утворює клі, гідне його функції. Тобто поки клі ще не відокремилося від свого світла, воно є сполученим зі світлом, і анулюється щодо нього, як свічка перед смолоскипом. А феномен цього анулювання існує тому, що вони протилежні й кінцево далекі одне від одного, бо світло - це благо, що притягується від Ацмуто "суще з сущого", і з боку задуму творіння, що в Нескінченності, воно є повністю віддачею, і немає в ньому нічого від бажання отримувати. А протилежним йому є клі, яке є великим бажанням отримувати те світло, що є коренем первозданного створіння; йому абсолютно не притаманна віддача. І тому, оскільки вони сполучені разом, анулюється бажання отримувати в тому світлі, що в ньому, і може визначитися як певна форма лише після першого виходу з нього світла. Після виходу світла з нього, воно починає дуже прагнути його і це прагнення визначає і формує належним чином властивість бажання отримувати. А після цього, коли світло повертається і одягається в ньому, воно визначається зараз, як два окремих феномена: клі та світло, або тіло й життя. І придивися до цього, бо це є найглибшим за все глибоке.

5) А тому мають існувати чотири категорії (івр. "бхіна"), що в імені АВАЯ, що звуться хохма, біна, тіферет і малхут, бо бхіна алеф (перша), звана хохма, є насправді всією загальністю створіння, світла та клі, бо в ній – велике бажання отримувати з усім взагалі світлом в ньому, що зветься світло хохма, або ж світло хая (жива), бо воно є всім світлом життя, що у створінні, одягненим в його клі. Проте ця бхіна алеф вважається вся світлом, а клі в ній майже непомітне, бо воно змішане зі світлом і анулюється в ньому, як свічка перед смолоскипом.

А після неї з’являється бхіна бет (категорія друга), тому що клі хохма наприкінці посилюється в плані подібності властивостей до вищого світла, що в ньому, тобто пробуджується в цьому клі бажання віддавати Створювачу. Адже природа світла, що в ньому - віддача. Тоді завдяки тому бажанню, що пробуджується в ньому, притягується до нього від Створювача нове світло, що зветься світло хасадим. І через це майже повністю звільняється від світла хохма, яке дав йому вищий, який його створив. Світло хохма отримується лише в ньому, бо воно є бажанням отримувати в повній мірі, так що світло і клі, що в бхіні бет, відрізняються абсолютно від бхіни алеф, бо клі, що в ній, є бажанням віддавати, а світло що в ній визначається як світло хасадим, що означає світло, яке походить від сили злиття створеного з Створювачем, бо бажання віддавати дає йому тотожність властивостей зі Створювачем, а тотожність властивостей у духовному є злиттям, як пояснено далі. А після неї з’являється бхіна ґімел (третя). Після того, як зменшилося світло, що в створінні, до категорії світла хасадим, зовсім без хохми, - а відомо, що світло хохма є головне в життєвій силі створіння, - бхіна бет наприкінці пробудилася і притягнула в себе певну міру світла хохма, аби світило в світлі хасадим, що в ній. І ось це пробудження притягнуло наново певну міру бажання отримувати, що є властивістю нового клі, званого бхіна ґімел, або тіферет. А категорія світла, що в ній, називається світло хасадим зі світінням хохми, бо головним у цьому світлі є світло хасадим, а меншість в ньому – це світло хохма. А після неї з’являється бхіна далет (четверта), і це тому, що також і клі бхіни ґімел у кінці пробудилося до притягнення світла хохма в повній мірі, як це було в бхіні алеф. І виходить, що це збудження є категорією прагнення до тієї міри бажання отримувати, що в бхіні алеф, і є додатковим для нього, бо тепер вже відділилося від того світла, бо зараз світло хохма не зодягнене в нього, але ж прагне до нього, тому встановлюється бажання отримувати у своїй повноті. І після поширення світла та його виходу звідти усталюється клі, а коли знову отримає світло, вийде, що клі передує світлу. І тому визначається ця бхіна далет як кінцеве довершення клі, і зветься малхут.

 Чотири стадії 

11) І разом з цим зрозумій істинне визначення, щоб розрізняти між духовним і матеріальним, бо все, в чому є бажання отримати, досконале в усіх його властивостях, і це, бхіна далет, зветься матеріальним, та існує в усіх деталях дійсності, що розвертається перед нашими очима в цьому світі. І все, що вище за цю велику міру бажання отримувати, визначається як духовне, і це – світи АБЄА, вищі за цей світ, вони і вся дійсність, що в них. І з цього зрозумій, що всі підйоми й падіння, про які йдеться у вищих світах, не є якимось уявним місцем (хай нас омине!), а це лише феномен чотирьох категорій, що в бажанні отримувати. А все, що далі від бхіни далет, визначається як вище місце, а все, що наближається до бхіни далет, визначається як місце більш низьке.