Урок 8. Свобода волі - частина 2

Вибрані уривки зі статті Бааль Сулама “Свобода волі"

Вплив середовища

Причина друга – це прямий причинно-наслідковий порядок, що належить до тієї власної властивості основи, що не змінюється. Мається на увазі те, що, як пояснено про пшеничне зерно, котре розклалося, покладене в землю, коли середовище, в якому опинилася ця основа, де є і земля, і солі, і дощ, і повітря, і сонце, як пояснювалося вище, впливає на посіяне довгим ланцюжком причин і наслідків, повільним і ступеневим процесом, стан за станом, аж поки те дозріває. І основа знову облачається в свою попередню форму, тобто форму пшениці, однак зі змінами в кількості та якості, де загальний характер ніяк не міняється, бо не виростуть з неї ні жито, ні овес. Але окремі риси змінюються в кількості, тобто з однієї зернини робиться десять або двадцять зерен, а також в якості, коли вони є кращими, або гіршими від попередніх характеристик пшениці.

Тим же чином і тут: людину, як «основу», вміщено в оточення, тобто в суспільство і вона вимушено зазнає його впливу. Як і пшениця від свого оточення, бо основа є лише «вихідна форма», тому через контакт і постійне спілкування людини з оточенням і суспільством, вона приводиться ними в дію через поступовий процес зміни станів причин та наслідків, одного за одним.

І в цей час перетворюються в ній схильності, включені в її основу і набувають форми розумінь. Наприклад, якщо успадкував чоловік від батьків схильність бути скнарою, то, коли виростає, починає утворювати собі переконання та теорії, і всі вони висновують для нього переконливі рішення, що добре людині бути скупою. І ти знаєш уже, що попри те, що батько його був людиною поступливою, він може успадкувати від нього негативну схильність, - бути скнарою, бо протилежність також повністю успадковується, так само як і тотожність. Або ж успадкував від батьків схильність бути людиною вільних поглядів, тоді починає утворювати для себе теорії, і виводити з них висновки, - як добре людині бути вільною. Але звідки він бере ті положення, способи доказів і міркувань? Все це він бере від оточення, свідомо, бо воно наділяє його своїми думками та смаками шляхом поступового ланцюжка причин і наслідків.

Так, що людина вважає їх своїм персональним набутком, котрий придбала своїми власними і незалежними міркуваннями. Проте, і тут, як у пшениці, є одна загальна та незмінна частина з боку «основи», тобто, що зрештою залишаються в людини схильності, що успадкувала, котрі завжди будуть у неї. І це зветься другою причиною.

Звичка робиться другою натурою

Причина третя - це прямий причинно-наслідковий порядок змін станів, що відбувається в основі і змінюється під їхнім впливом. Бо через те, що успадковані схильності перетворилися в людині, через вплив середовища, в розуміння, тому відбуваються дієві зміни в тих напрямах, котрі ці розуміння призначають їм. Наприклад, скупий за своєю природою чоловік, у котрого через вплив оточення перетворилася схильність до скупості на переконання, розуміє феномен скупості на основі якихось інтелектуальних категорій.

Скажімо, захищає себе в цій поведінці тим, що не буде потребувати допомоги від створінь, адже досяг такої міри скупості, що зможе й поступитися чимось, коли не буде боятися втрат. Виходить, що помінявся багато в чому на добро відносно тієї риси, котру успадкував від предків, а іноді щастить йому зовсім викорінити в собі погану схильність, - звичкою, бо вона має силу утворити в людині іншу природу.

І в цьому можливості людини набагато більші ніж у рослини, бо пшениця зможе змінитися лише частково, як сказано вище, а у людини є можливість змінитися через причинно-наслідковий вплив від оточення, навіть у великій мірі, тобто перетворити повністю схильність і викорінити її, замінивши на протилежну.

Зовнішні чинники

Причина четверта - це причинно-наслідковий порядок змін станів, що відбувається в основі під впливом речей зовсім для неї чужих, і діє на неї ззовні. Це означає речі, котрі зовсім не причетні до порядку зростання основи і тому не впливають безпосередньо на неї. Наприклад, постачання та утруднення, або вітри й таке інше, у котрих у самих є цілий, поступовий і повільний, причинно-наслідковий порядок зміни станів, - всі вони спричиняють переміни в переконаннях людини на добро або на зло.

Отже, впорядкував я чотири природних чинники, щодо яких кожна думка і кожне судження, що з’являються в нас є ніщо інше, як їхні плоди. І хай навіть сидітиме людина цілу добу і вивчатиме будь-яку тему, не зможе поміняти нічого, або додати до того, чим ці чотири чинники наділяють її. А кожне доповнення, котре зможе додати, буде лише кількісне, - або більше розуміння, або менше. Але щодо якості не додасть нічого, бо чинники ці обумовлюють для нас характер і форму наших розумінь та висновків примусом, нас навіть не питаючи. Та так, що ми віддані в руки цих чотирьох причин буквально як глина в руки гончара.

Вільний вибір

Проте, коли ми дивимось на ці чотири чинники, ми знаходимо, що, незважаючи на те, що заслабі наші сили, щоби встояти проти першого чинника, котрим є «основа», все ж таки є в нас можливість і вільний вибір захистити себе від решти, - трьох чинників, через які змінюється основа в деталях, а іноді також і загалом. І це - завдяки звичці, котрою набувають іншу природу, як пояснено вище.

Оточення як чинник

І захист цей означає, що можемо ми завжди додати в виборі нашого оточення, котрим є книги, вчителі тощо. Це подібно до чоловіка, який, успадкувавши від батька свого міру пшениці, зможе зробити з цієї малої кількості десятки мір, - лише вибравши добре середовище для своєї «основи», яким є родюча земля, що має в собі солі та речовини, котрі постачатиме пшениці у великій кількості. А також працею, - поліпшити умови середовища, щоб пристосувати їх до потреб росту та розквіту. Бо розумний вчинить розсудливо, і вибере собі найкращі умови, і дістане благословення, а нерозумний візьме все, на що натрапить, і цим оберне для себе посів на прокляття а не на благословення.

Отже, слава і дух його залежить од вибору середовища для посіву пшениці, але після посіву в обраному місці, вже обумовлена для пшениці її кінцева форма, відповідно до того, чим середовище здатне забезпечити.

Так само і в нашому випадку, бо істина в тому, що немає волі у бажання, а зазнає воно впливу від чотирьох зазначених чинників, і вимушена людина мислити і дивитися так, як вони пропонують їй, абсолютно без жодної можливості щось перевірити та поміняти. На  кшталт пшениці, що вже посіяна в своєму середовищі.

Однак існує воля для бажання, - обрати з самого початку таке оточення, такі книги та інструкторів, котрі сприятимуть добрим переконанням. А якщо не зробить так, а буде готовий увійти в будь-яке оточення, котре йому трапиться, і читати будь-яку книгу, що опиниться перед ним, то через це напевне попаде в недобре оточення, або ж змарнує час свій над книгами, з яких немає користі, а таких багато і їх легше читати. А через це вимушено набуде злих та негідних переконань, що приведуть його до гріха та обвинувачень. І напевне буде його покарано, не з причини злих думок та дій, щодо яких немає він вибору, а з тієї причини, що не обрав собі бути в доброму оточенні, - а в цьому напевно існує вибір, як вже пояснено.

Тому, той, хто докладає зусиль всі дні життя свого, і обирає оточення щоразу краще, - така людина гідна слави та винагороди. І також, - не з причини гарних думок та дій, котрі дістаються їй мимохіть, без її вибору, а саме через зусилля людини здобути собі добре оточення, котре приводить її до цих міркувань та дій. І це те, що сказав рабі Єгошуа бен Перахья: «Зроби собі рава і придбай собі товариша».