Курс «Десятки» – Урок №12-13

Тема: Скасування 

Вибрані уривки з першоджерел

Скасування перед властивістю віддачі – перед Творцем

1. Бааль Сулам, Шаматі 42 «На що натякає в духовній роботі те, що "елуль" є абревіатурою "Я Любому моєму, а Любий мій мені"»

...написано: «Скасуй своє бажання перед Його бажанням...» Тобто, анулювати бажання отримувати, що в тобі, перед бажанням віддавати, яке є бажанням Творця. Тобто, щоб людина анулювала себелюбство перед любов’ю до Творця, що й означає анулювати себе перед Творцем, і це зветься станом злиття. А потім Творець може світити в твоє бажання отримувати, тому що його вже виправлено властивістю «отримування ради віддачі».

І це те, що говорить: «Щоби скасував Своє бажання перед твоїм». Це означає, що Творець анулює своє бажання, тобто принцип цимцуму (скорочення), який стався через розбіжність властивостей. А от зараз, коли вже існує тотожність властивостей, через це є вже розповсюдження світла в бажання нижнього, котрий дістав виправлення «ради віддачі», бо це є метою творіння, – дати благо створінням, і тепер це може реалізуватися.

І цим маємо пояснити те, що написано: «Я Любому моєму». Тобто тим, що я анулюю перед Творцем своє бажання отримувати, щоб працювало на віддачу, тоді заслуговую «а Любий мій – мені». Отже, Любий мій, а це – Творець, – мені, адже Він дає мені добро та насолоду, які є в задумі творіння.

2. Бааль Сулам, Шаматі 5 «Лішма це пробудження згори. А навіщо потрібно пробудження знизу?»

...якщо людина працює у вірі вище знання методом примусу, і тіло звикає до цієї роботи – проти бажання його егоїзму, тоді є в людини засоби, якими може прийти до роботи з метою приносити задоволення своєму Створювачу. Позаяк головне, чого вимагають від людини, – це щоб завдяки своїй роботі вона прийшла до злиття з Творцем, що є категорією тотожності властивостей, коли всі її дії будуть ради віддачі.

І це як написано: «Тоді насолоджуватимешся Творцем», де «тоді» означає, що перед цим, на початку роботи, не мала вона насолоди, а була її робота через примус. Але ж потім, коли вже привчила себе працювати ради віддачі і не дивитися на себе, чи відчуває вона смак в роботі, а вірить, що вона працює для того, щоб своєю роботою принести задоволення Творцеві, і має вірити, що Творець приймає роботу нижніх, і не важливо, скільки її та якого вона виду, адже все, на що Творець дивиться, – це намір, і від цього має Він задоволення, – тоді людина заслуговує насолоджуватись Творцем.

Отже, також під час роботи на Творця вже відчує благо на насолоду, оскільки нині вона точно працює на Творця, бо зусилля, яке доклала в період роботи під примусом, готує людину, щоб змогла працювати насправді в ім’я Творця. Виходить, що вже й тоді та насолода, яку отримує, – вона для Творця. Тобто виключно для Творця.

3. Бааль Сулам, Шаматі 4 «Що є в духовній роботі причиною важкості, котру відчуває людина при скасуванні себе перед Творцем»

Маємо знати, що причина важкості, яку відчувають у час, коли людина бажає працювати над анулюванням своєї сутності перед Творцем і не дбати про власну користь, полягає в тому, що людина доходить до стану, коли неначе весь світ залишається на своєму місці, лише вона мовби зникає з цього світу і полишає сім’ю свою і друзів заради скасування перед Творцем. Причина цьому лише одна й проста, і зветься вона брак віри. Це означає, що людина не бачить, стосовно кого вона анулює себе, тобто не відчуває існування Творця. Це й породжує важкість.

Але ж коли вона починає відчувати існування Творця, відразу душа її жадає анулюватися та поєднатися з Коренем, і включитися в Нього, «як свічка перед смолоскипом», без жодних думок та розуму. А з’являється це в людині з боку природи, подібно до свічки, котра анулюється перед смолоскипом.

Згідно з цим виходить, що головне в роботі людини – це лише прийти до відчуття існування Творця, тобто, щоб відчувала дійсність Творця, що «Сповнена земля славою Його». І це буде всією її роботою, тобто все завзяття, яке людина вкладає в духовну роботу, воно аби тільки прийти саме до цього, і ні до жодних інших речей. І хай не помиляється, що, мовляв, треба їй чогось досягти. Бо лише однієї речі бракує людині – властивості віри у Творця, і не думати ні про що, тобто всією винагородою, котру людина бажає за свою роботу, має бути те, щоб удостоїлася віри у Творця.

Скасування перед учителем

4. Рбаш, записка 680 «Скасування себе за методом Бааль Шем Това»

Для того, щоби скасувати тіло, метод був – через виснажування. А є й інший спосіб, - через скасування себе перед равом, що є змістом слів «зроби собі рава». Де «роблення» пояснюється як - силою, без участі розуму.

І як виснаження анулює тіло лише діями, а не через розум, так само скасування себе перед равом робиться силою, а не розумом. Тобто навіть там, де не згоден з думкою рава, - анулює себе і також Тору і духовну роботу свою, і приходить до рава, щоб дав йому напучення.

Й існує напучення щодо всього загалу, котре зветься «навколишнє світло», що є світлом, котре світить лише ззовні. І це без слів, тільки тим, що приходять до рава й сидять перед ним, і сидять біля його столу під час трапези, або в час молитви. І є ще інший спосіб, що є внутрішнім підходом, і це робиться саме «пе ель-пе» (уста в уста).

5. Бааль Сулам «Стаття на завершення Зоар»

 І через великі труднощі в цій справі порадили нам кабалісти: «Зроби собі рава і придбай собі товариша». Тобто, щоб людина вибрала собі чоловіка шанованого і відомого, аби був їй равом, щоб від нього змогла б прийти до занять Торою та заповідями ради надання задоволення Творцю.

Бо в двох речах рав полегшує роботу: по-перше, через те, що він є чоловіком шанованим, отже, учень може приносити йому задоволення на основі величі рава, бо віддача перетворюється в нього в отримання, що є природним «паливом», щоб зміг він щоразу примножувати дії віддачі. А потім, коли призвичаїться займатися віддачею щодо рава, він зможе перевести це також на заняття Торою та заповідями лішма по відношенню до Творця, бо звичка робиться другою натурою. А друге полегшення таке, що тотожність властивостей з Творцем не допомагає, якщо вона не навічно, тобто «аж поки засвідчить про нього Той, хто знає тайне, що не повернеться знову до своєї глупоти». Але тотожність властивостей з равом, через те, що його рав – у цьому світі, в часовому вимірі, - тому тотожність властивостей з ним допомагає, навіть коли вона лише тимчасова, і потім учень знову залишить це. Але виходить, коли учень щоразу утотожнює свої властивості зі своїм равом, він зливається з ним на якийсь час, і з цього він осягає знання і думки рава, згідно з мірою злиття з ним. Як ми пояснили це на прикладі з частиною, відрізаною від тіла, котра знову потім злилася з ним, - вивчи це добре. І тому учень може скористатися осягненням величі Творця своїм равом, котра перетворює віддачу на отримання і на «паливо», достатнє для віддачі душі й усієї своєї сутності. І тоді зможе учень також займатися Торою та  заповідями лішма всім серцем своїм, і душею і сутністю, що є «сґулою», чудодійним засобом, що приводить до вічного злиття з Творцем.

<...>  І тому сказали кабалісти: «Зроби собі рава і придбай собі товариша», тобто, людина зможе утворити для себе нове оточення, щоб це оточення допомогло їй осягти велич свого рава за допомоги любові між товаришами, які шанують рава. Таким чином, що від розмов між товаришами про величність рава кожний отримує відчуття його величі. Так, що віддача равові обернеться отриманням і «паливом», в такій мірі, що приведе учня до занять Торою та заповідями лішма. І про це говориться щодо 48 властивостей, котрими здобувається Тора: про обслуговування мудреців і про дбайливість щодо товаришів. Бо крім того, що обслуговує свого рава, має також дбати про товаришів, тобто, про віддачу товаришам, щоб впливали на нього в справі осягнення величі рава, бо осягнення величі цілком залежить від оточення. І окрема людина нічого сама не зможе тут вдіяти.

Скасування перед першоджерелами

 Зі слів рава д-ра Міхаеля Лайтмана, 10.8.2006

Коли ми читаємо його праці, ми повинні приліпитися, так би мовити, до книг і до авторів. Прив’язувати себе до нього (автора), до того, що він говорить. Саме до цього я прагну: знайти це в собі, щоб це відбулося в мені, щоб я відчув це у своєму внутрішньому сприйнятті. І чим менше я пропускаю це через розум, через критику — правильно чи неправильно, так чи інакше, — тим краще. Критика необхідна, але тільки у формі пошуку: де це в мені, як це проявляється в мені і що в мені відбувається у зв'язку з цим.

Це найважливіша робота під час навчання. Тому він і не такий педантичний у викладі матеріалу, бо шукає саме таких учнів. І тому ми не знайдемо тут науки, викладеної послідовно.  У науці кабала залишається багато білих плям, навіть при всьому поясненні».

Скасування перед товаришами

7. РАБАШ, стаття 7 (1984) «Згідно з тим, що пояснено стосовно “полюби ближнього свого”»

І ось рада тому, щоб змогла людина збільшити силу свою в реалізації принципу “Полюби ближнього”: робиться це через товариську любов.

Якщо кожен включився в товариша та скасував себе щодо нього, тоді створюється єдиний блок, який всі малі частинки тих, хто бажає любові до ближнього, поєднує в спільну силу, що складається з багатьох частин. І коли вже є в людини велика сила, тоді вона спроможна реалізувати любов до товаришів.

І тоді людина може прийти до любові до Творця. Але лише за тієї умови, що кожен анулюється щодо іншого. Бо ж інакше, коли він відокремлений від товариша, не може він одержати від нього його частину, яку має отримати. Тож кожен має сказати, що він нуль порівняно зі своїм товаришем.

І це подібно до того, як пишуть цифри: коли пишуть спочатку 1, а потім нуль, і це вдесятеро більше - 10. А коли пишуться два нулі, тоді виходить в сто разів більше - 100. Тобто коли товариш його – як цифра "один", а нуль (він сам) за ним, це вважається, що отримує від товариша свого вдесятеро. А якщо він каже, що він - два нулі супроти товариша свого, він отримує від товариша в сто разів більше.

Якщо ж, навпаки, він каже, що товариш його - нуль, а він - одиниця, тоді він менше від товариша вдесятеро - 0.1. А коли він може сказати, що він - одиниця, і є в нього двоє товаришів, які є двома нулями проти нього, тоді визначається він як сота частина щодо них, і це означає, що він - 0.01. Виходить відповідно до кількості нулів, які є в нього від товаришів, так його величінь і зменшується.