Курс «Практична робота в групі/ десятці» — Урок №2

Тема: Звідки ми беремо паливо для духовного шляху?

Про велич і важливість мети на шляху.

Вибрані уривки з першоджерел

1. Рабаш. Стаття 1 (1984) "Мета групи - 2"

Оскільки людину створено із клі, яке зветься “себелюбство”, то там, де людина не бачить, що внаслідок її дії вийде що-небудь для власної користі, немає в неї пального для зусилля, аби вчинити щонайменший рух.

Тож без усунення себелюбства неможливо досягти злиття з Творцем, яке є питанням подібності властивостей.

І оскільки це проти нашої природи, тому ми потребуємо спільноти, аби були всі великою силою, і змогли б працювати разом над усуненням бажання отримувати, яке зветься “зло”, тому що саме воно є перешкодою в досягненні мети, заради якої створено людину.

2. Рабаш, записка 24. "Головне, чого нам не вистачає"

(переклад з івриту)

Головне, чого нам не вистачає, - відчуття важливості Цілі, важливості досягнення Мети творіння. І тому немає в нас ніяких сил для духовної роботи, не знаємо ми, як оцінити те, що дали нам можливість служити Творцеві, щоб змогли ми пізнати Того, Кому повинні віддати свої бажання, до Якого повинні направити свої прагнення. Бракує нам усвідомлення, відчуття величі Творця. Тому повинні ми прийти до розуміння того, наскільки ощасливлені ми даним нам привілеєм - служити Найвищому Правителю. Але не в змозі ми самі, без допомоги Творця, осягнути Його велич.

Мовою Зоар такий стан називається "Шхіна в праху", коли можливість насолоди Творця оцінюється нами, як прах, ніщо, внаслідок повної відсутності в нас відчуття Його величі, сили, влади. І тому немає в нас ніякого завзяття до роботи, до зусиль пізнати Творця, адже абсолютно непотрібним вважається це в нас.

3. Рабаш. Стаття 4 (1984) "Кожен ближньому своєму хай допоможе"

(переклад з івриту)

Треба розумітися в тому, що людина може допомогти своєму товаришеві. Чи актуально це лише саме там, де є бідні й багаті, розумні та дурні, дужі та слабкі тощо? Адже коли всі багаті, чи всі розумні, чи всі сильні й подібне, чим людина може допомогти іншому?

Але ми бачимо, що є одна річ, і це річ, яка поєднує всіх, тобто йдеться про настрій, як сказано: “Турбота в серці - людина повідає про неї іншим”. Бо стосовно того, щоб перебувати людині в піднесеному настрої, - не допоможе їй ані багатство, ані мудрість тощо.

Але ж саме людина може допомогти іншому в тому, якщо, як бачить вона, той знаходиться в стані занепаду. І як написано: “Не людина визволяє себе з в’язниці”, однак саме товариш її може надати їй піднесеного настрою.

Іншими словами, товариш піднімає її зі стану, в якому вона перебуває, до стану духу життя. І вона знову починає здобувати силу впевненості в житті й достатку. І почуває себе знову так, неначе мета її є зараз близькою до неї.

Висновок з цього такий, що кожен має бути уважним і міркувати, чим він може допомогти товаришеві, створивши йому піднесений настрій. Бо щодо настрою кожен може виявити в товаришеві місце нестачі, яке він в змозі наповнити.

4. Рабаш. Лист 24

(переклад з івриту)

...ти повинен стояти завжди на сторожі, увесь день і всю ніч, - тобто, і в час, коли ти відчуваєш стан «день», і тоді, коли ти відчуваєш стан «ніч».

Адже ми говоримо Творцеві: «Бо день - Твій, також і ніч – Твоя». Бо також і ніч, тобто нічна пітьма, також приходить з боку Творця на добро людині, як написано: «День дневі висказує слово і ніч ночі виявляє думку» (дивись в коментарі «Сулам» частину 1, пункт 103, і буде тобі для спрямування душі).

Витікає з цього, що ти зобов’язаний пробуджувати серце товаришів, аж поки полум’я саме не здійметься, як сказали кабалісти про «Коли засвічуватимеш світильники», і цим заслужиш пробудити любов Творця до нас.

5. Рабаш. стаття 30 (1988) р. “Чого вимагати від зборів товаришів”

(переклад з івриту)

...кожен повинен намагатися внести в групу піднесений настрій і велику надію, надати енергію групі, щоб кожен з групи міг сказати собі, що зараз починає нову сторінку в духовній роботі. Тобто, до приходу в групу він був розчарований своїм просуванням в роботі Творця. А зараз товариші дали йому дух життя, повний надії, що набуде з їх допомогою впевненості і сили подолання. Адже зараз він відчуває, що може досягти досконалості.

І все, що було важливе, що стояло проти нього як величезна гора, і він думав, що не здатний її підкорити, і це дійсно сильні перешкоди, зараз він відчуває, що вони є просто нуль і ніщо. І все отримав від сили групи, тому що кожен постарався привнести дух підтримки і свіжу атмосферу в групу.

6. Рабаш. Стаття 17 (1986) «Порядок зборів»

(переклад з івриту)

...вся основа того, що ми можемо отримувати задоволення й насолоду, і що це дозволено нам, - втішатися, і більш за це, великим обов’язком є втішатися від дії віддачі, - це те, що повинні ми працювати над єдиним аспектом: цінувати духовне. І це виражається в зверненні уваги на «до Кого я звертаюся», і «до Кого я говорю», і «Чиї заповіді я виконую», і «Чию Тору я вивчаю». Тобто шукати ради, як цінувати Того, Хто дає Тору. А оскільки людина, сама по собі ще не удостоїлася дістати будь-яке світіння згори, то повинна вона шукати людей, більш-менш подібних їй, які також шукають, як підняти важливість. Бути в контакті, будь-якому, з Творцем, хоч у якийсь спосіб, і оскільки є вже щодо цього спільна думка, то кожен може отримати допомогу від товариша.

7. Рабаш. стаття 30 (1988) р. “Чого вимагати від зборів товаришів”

(переклад з івриту)

...товариші в основному повинні говорити між собою про велич Творця. Тому що згідно з  мірою величі Творця, яку людина уявляє собі, в цій же мірі вона природно скасовує себе перед Творцем. Ми бачимо в природі, що маленький скасовує себе перед великим, це не відноситься до духовного, і стосується також і людей вільних поглядів.

Це означає, що Творець зробив це в природі. Виходить, що коли товариші розмовляють про велич Творця, у них пробуджується бажання скасувати себе перед Творцем, оскільки вони починають відчувати прагнення і сильне бажання з'єднатися з Творцем. 

8. Бааль Сулам “Останнє покоління”

(переклад з івриту)

...кожної людини, навіть у світської, є невідома іскра, що вимагає єднання зі Всесильним. І коли вона пробуджується час від часу, вона будить в людині пристрасть до пізнання Всесильного, або до заперечення Його існування, що одне і те ж. І якщо знайде людина когось, хто пробудить в ній задоволення цієї пристрасті, то погодиться на все.

До цього слід додати аспект безсмертя душі і винагороди в майбутньому світі, а також честь індивідуума і честь народу.